Пропустіть АТО через серця

Захищати мир – то важка праця! Багато наших земляків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки і нашу квітучу Бобринецьку  землю, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Десять героїв нашого краю вже ніколи не повернуться додому. Багато із наших чоловіків пішли на війну добровольцями. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, її пісню, золоті жита і мир.  Вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. Нам є що захищати, нам є що берегти! І цей святий обов’язок виконують військові незалежної України.

16 лютого 2017 року до районної 

дитячої бібліотеки завітали учасник бойових дій  в зоні АТО Зороляк Олександр Михайлович та воїни – інтернаціоналісти Тосік Микола Іванович та Бондаренко Микола Федорович.

Учні  КЗ НВК «Бобринецької гімназії – ЗОШ І-ІІІ ступенів №1» з особливою увагою слухали розповідь Олександра Михайловича про його бойовий екіпаж танку Т-64, поранення, український прапор, що став реліквією.

Запрошені,  своїм прикладом показали, що  любити Батьківщину потрібно не словами, а вчинками. Їх розповіді – це не просто слова, а пережиті дні, місяці, роки болю, втрат, відчаю, мужності та любові до своєї землі і до нас з Вами.

Цікавою для підлітків стала виставка-показ зразків зброї, яка використовується в зоні АТО, демонстрація манекенів, одягнених  в сучасну військову форму Збройних Сил України та форму воїнів-афганців 80-х років.

Міжнародний день дарування книг

Книга рятує душу від здерев’яніння...
                                                                 Т. Г. Шевченко

Міжнародний день дарування книг (International Book Giving Day) – це добровільна ініціатива, започаткована у 2012 році американкою Еммі Бродмур. Вона спрямована на підвищення інтересу та доступу до книг і бібліотек.

Мета Міжнародного дня дарування книг – надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу – бібліотеці, другу, членам родини. Вважається, що у цей день мають об'єднатися і ті, хто дарує книги, і ті, хто прищеплює любов до читання.

Адже книга – один із найцінніших винаходів людства, вона сіє правду, добро, любов; вона дасть нам відповіді на всі запитання і гарну пораду; навчить жити, любити і працювати заради щастя народу, заради самих себе і своїх рідних. Сьогодні без книги ми не можемо уявити своє життя, бо вона — постійний супутник, найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для малечі, і для школяра, і для зрілої, досвідченої людини. Недарма в народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає». Частіше заглядайте до скарбниці духовності — книг, з яких б'є невичерпне джерело мудрості.

Українській дитині – українську книгу

Протягом останніх десятиліть у зв’язку з об’єктивними та суб’єктивними причинами політичного, соціального та економічного характеру книга в Україні значною мірою втратила свою роль, внаслідок чого стрімко знижується рівень освіченості, культури, духовності суспільства. Протягом останніх п’яти років випуск вітчизняної видавничої продукції становить близько однієї книги на рік на одну особу. В Кіровоградській області цей показник складає менше ніж ½ книги на особу.

В рамках обласної «Програми розвитку книговидання та книгорозповсюдження на 2016-2020 роки», з метою відродження соціального значення книги та читання як процесу культурного, духовного, професійного та інтелектуального збагачення людини, створення сприятливих умов для розвитку місцевої видавничої галузі та системи інформування про вітчизняну та місцеву видавничу продукцію, популяризації української книги та читання, організації співробітництва районної дитячої бібліотеки з шкільними навчальними закладами щодо формування інформаційної компетентності та читацької культури дітей та юнацтва, завідувачем РДБ з учнями загальноосвітньої школи №4 проведено презентацію нових надходжень книжкової продукції під гаслом «Українській дитині – українську книгу» Завідувач дитячої бібліотеки звернула  увагу дітей на твори класиків української літератури, сучасну дитяча проза, видання рубрик «Планета Чудасія» та «Українській дитині» та книги виготовлені на замовлення Державного комітету телебачення та радіомовлення України  за програмою «Українська книга».

Учні залюбки переглядали кольорові ілюстрації до дитячих видань, знайомились з книгами сучасних українських письменників, зокрема І.Андрусяка, братів Капранових, В.Рутківського, Л.Пронь, М.Савки, З. Мензатюк, Т.Майданович, Н Булах, Г.Ткачук, Д.Чередниченко та ін..

Різдвяна Україна

Коли білосніжним снігом укуталась земля,  хочу привітати Вас із прийдешніми святами. Нехай серця наповнюються щастям, в душі завжди горить вогонь любові, а в хаті панують затишок, мир, спокій та достаток.  В народі говорять, що  в таку чудову пору потрібно загадувати бажання і вони просто зобов’язані здійснитися! Тож давайте разом загадаємо миру нашій Україні, здоров'я всім українцям, достатку родинам.
Відсвяткуйте цю велику подію в своїх сім'ях , разом з близькими та рідними людьми по духу і помислам. Нехай моя підбірка різдвяних казок та колядок нашого народу подарує Вам гарний святковий настрій.  З Різдвом Христовим!!!

Новорічні свята в Бобринецькій районній дитячій бібліотеці

Бути гідним честі й слави Української держави

Кожен із нас по-своєму розуміє поняття « гідність». Для одного - це поняття моральної свідомості,  вміння відстоювати свою точку зору, переконувати в її правильності інших. Другий гідністю вважає гордість і непокору. У третього почуття гідності асоціюється з приреченістю до самотності. Гідність є однією з найважливіших рис кожної людини і суспільства в цілому. Адже тільки людина, що має почуття особистої гідності, за будь-яких обставин посяде відповідне місце в суспільному середовищі.

А держава, громадянам якої притаманна національна гідність, матиме авторитет і повагу у світі. Яскравим цьому підтвердженням є революційні події в Україні, що сколихнули світову громадськість. Адже тільки люди з високим почуттям власної гідності  могли, не задумуючись віддавати свої життя за свободу і незалежність своєї країни у мирний час.

Саме тому, з метою гідного вшанування громадянської мужності учасників подій Революції Гідності у відстоюванні прав людини та європейського майбутнього України, в районній дитячій бібліотеці відбулася зустріч учнів професійно-технічного училища №32 з учасниками подій на Майдані Незалежності О.С.Цокаловим та А.М. Синьогубом «Громадянський подвиг людей, які виступили на захист демократичних цінностей». Присутні переглянули фільм про загиблого Героя України В. Чміленка  «День незалежності», виказали свої політичні погляди, поділились думками щодо майбутнього України та ролі окремо взятої особистості в долі держави. Учні доводили думку, що гідність - це мудрість тримати себе в руках, вона єднає дух і тіло, бо в її основі - непорочність і чистота душі.

Під час виступу О.С. Цокалов наголосив, що майбутнє України великою мірою залежить від молоді та подарував учням прапор та тризуб України. Після завершення заходу учні ще довго не відпускали гостей, обмінюючись своїми міркуваннями та фотографуючись на добру згадку. 

Формуляр душі сучасного бібліотекаря

В дитинстві я зовсім не хотіла бути скромним бібліотекарем. Більш за все мене захоплювали поліцейські розслідування, небезпечні погоні, втечі та неймовірні пригоди. Я бачила себе в загадкових темних окулярах , яскравому капелюсі  та без жодної проблеми яку не можливо було вирішити.

 В юності, саме книга, допомогла подолати, дівчинці з «рожевими мріями», безліч перешкод, захопитись мистецькою красою творів та зануритись у загадковий та таємничий світ детективу.

Доля подарувала мені бібліотечну освіту і надала право стати бібліотекарем. Сьогодні, я  з радістю ходжу на роботу і порівнюючи професійні якості бібліотекаря і слідчого, розумію що вони частково перетинаються. Адже, ерудиція, інтуїція, комунікабельність, відповідальність, вимогливість, оригінальність мислення, адаптованість, знання педагогіки та психології, здатність до самоосвіти та емоційний контроль забезпечують виконання функціональних обов’язків обох професій. Глибинним  початком професійної діяльності , як слідчого так і бібліотекаря, можна вважати їх творчий, пошуковий характер. 

Бібліотекар завжди в творчому пошуку. Він постійно щось створює, розробляє, укладає…   Вранці, коли поспішає на роботу міркує , як розбудити дитячу фантазію і  викликати бажання  читачів знову звертатися до книжок. Вдень шукає  інтелектуального спілкування та нових  шляхів самоосвіти. Ввечері, коли душа спішить додому, намагається донести свій внутрішній вогник до єдиної та люблячої родини.

Щоб жити, потрібно горіти. Горіти своєю справою, випромінювати молодість і завжди вчитись. Вогник людської душі дуже тендітний та вразливий. Його весь час потрібно оберігати від водоспадів негативних емоцій, прохолодних відносин та пронизливих вітрів змін. Які перетворення, зміни сьогодення, відбуваються в бібліодуші? Як швидко, за «палаючою зимою», настане барвиста весна здійснення мрій? Це хвилююче запитання не дає спокою ні вранці, ні вночі. Воно переслідує скрізь та змушує думати по новому.

Філософія нового мислення базується на професійній освіті, самовдосконаленні, культурі спілкування та формуванні духовного світогляду бібліотекаря. Відродження духовності, інтелігентності, моральності - ось головні завдання в роботі бібліотеки сьогодні. Звичайно, в душі бібліотекаря і в його діяльності органічно сусідять як минуле так і сьогодення.  Бо неможливо будувати нове суспільство, розуміти його закономірності,  контекст часу без знання минулого та доступу до нових знань, нової сучасної літератури.

Мрія, мабуть кожного, бібліотекаря – поповнення книжкових фондів творами сучасних українських письменників. Адже більшість видань, що поширюються в приватному порядку,  не потрапляють до бібліотеки. Так хочеться, щоб цей «крик душі» відлунням відізвався в серцях видавців , авторів та меценатів.

Щоб результативно працювати необхідно не лише матеріальне забезпечення бібліотек, а й самому бути цікавим для юних читачів, намагатися віддавати частинку свого серця та душі. Адже, кожний відвідувач бібліотеки – це своєрідна особистість зі своїми поглядами, характерами, вимогами і потребами. Тож з кожним потрібно проявити тактовність, навчити витримки, знайти спільну мову і досягти розуміння. Душа наповнюється материнськими почуттями коли вперше знайомишся з всепоглинаючими очима першокласників і сльози радості з’являються на очах коли через роки ті колишні сором’язливі діти, при нагоді забігають  в бібліотеку, щоб поділитися своїми удачами, проблемами і навіть сокровенними таємницями.

І так боляче, коли інколи оточуючі вважають, що душа бібліотекаря,  така ж однотипна  і статистична, як читацький формуляр. Що  містить, вона в собі, лише прізвища, дати, інвентарні номери книг та сіру буденність. Можливо так , адже без наполегливої клопіткої праці складно досягти успіху та магії святкового сяйва. Та коли розгорнути цю просту невигадливу душу, як паперовий формуляр, можна відчути спалахи великої любові , бажання нести людям світло добра та допомогти через книгу долати свої сумніви та розчарування. Адже читачі, ставлячи підписи в формулярах, отримують не просто книги, а великий світ пізнання, відкривають для себе мудрість поколінь та  казковість дитячих снів.

Про який свій сон, в усіх подробицях, може розповісти бібліотекар?

…Текла  широка та повноводна ріка,  а поблизу дзюрчало джерело з чистою та прохолодною водою. Люди, минувши річку, йшли до джерела вдовольнити спрагу. Ріка пінилася, нарікала на люд та не розуміла, чому ті  п’ють з невеличкого  струмка, адже її води вистачило б на всіх.

Потік інформації в сучасному світі то є бурхлива ріка , а джерелом народної мудрості, що може задовольнити читацьку спрагу, є книга. Можливість напитися прозорої  кришталевої  води – то вільний вибір кожної людини засобів навчання, форм і джерел отримання інформації. А  бібліотекар – провідник, який допомагає книзі знайти свого читача, путівник по книжкових стелажах, порадник  і друг тих хто прийшов до книгозбірні.  Він сам ніби «жива книга», яка має свою історію і хоче нею поділитися.

А ще бібліотекар – це людина, яка йде своєю стежиною життя, чекає допомоги, підтримки,  відповідей на свої численні запитання, а іноді - простого спілкування.  Він живе, працює, знаходить шляхи подолання важких економічних труднощів та просто втомлюється. Та все ж, як і книга, що з плином часу не старіє, так і внутрішній світ бібліотекаря завжди залишається  сповненим молодістю та бажанням донести красу слова до своїх читачів. Адже не дарма відомий діяч світової культури Микола Реріх ствержував: «Бібліотекар — перший вісник Краси та  Знання».

Бібліотекар першим тримає в руках, пахучі типографською фарбою, нові книжки, першим організовує презентації та виставки, першим контактує з читачами, опиняється в гущині подій та впливає на формування суспільної свідомості. При цьому залишається малопомітним для оточуючих і не привертає до себе зайвої уваги.

Чи не та це скромність що прикрашає людину в сірий колір?

Зовсім ні, бо скромність є  невід'ємною межею культури взаємостосунків. Ця межа виявляється в умінні людини бути самим собою, безкорисливій допомозі в скрутну хвилину і такті з яким ти можеш це зробити. Скромність  не заважає бути впевненою у собі, комунікабельною і сучасною людиною. А навпаки, допомагає непоказній душі сяяти всіма барвами веселки.

Бібліотечна душа – скарбниця кольорів. Її радість проявляється червоними, смуток – чорними, впевненість – коричневими, надія – зеленими кольорами. Та найбільш помітне місце займають жовто–блакитні відтінки, що пробуджують  енергію, стимулюють до творчості, навчання та передачі знань своїм юним читачам. Інколи ці кольори змішуються але, не втрачаючи свого призначення, надають великої сили духа та  віри в майбутнє України.

Тож  я, з впевненістю, можу сказати, що бібліотекар не той хто слабкий душею, а той хто впевнено продовжує йти вперед.