Дворянське село Кетрисанівка Бобринецького району

Кетрисанівка… село з своєю історією та індивідуальністю. Хтось відчуває тут себе продовженням «золотих часів» Єлисаветградської пори», хтось – нащадком козацького роду, у когось історія почалася з його переїзду сюди з іншого села чи міста, хтось іще досі поза історією. Але об’єднує всіх саме село, його минуле та сьогодення. Бо Кетрисанівка, ще з давнини, – це центр волості, що підтримувала життєзабезпечення інших сіл та хуторів. Кожне з них зі своїми межами й розмірами, висотою й глибиною, кольорами, звуками й запахами. Зрештою, і мешканцями також. З тих часів село не зросло, але й не зникло. Ще більш подорослішало та надійніше сховало в собі загадкові легенди та перекази кетрисанівської землі. Та сьогодні звернуся до фактів,  статистичних та топонімічних даних.

Село Кетрисанівка виникло в другій половині 18 століття. Після російсько-турецької війни почалося заселення краю вихідцями з північних і східних частин України та Росії. Утворилося ряд хуторів, які злилися і утворилося с. Кетрисанівка. Новоолександрівка утворилася в 1888 році.

Назва села Кетрисанівка має відантропонімне походження, на що свого часу вказував В. В. Лобода: «Село засноване наприкінці XVIII століття (МОЗ-ХГ, 1890). Першоназва Дворянське відапелятивна; супроводжується відантропонімною, що стала офіційним найменуванням». Справді, історичні джерела фік­сують кілька ойконімів на позначення населеного пункту: Кетрисанівка (АТП-УРСР, 1947), с. Кетрисановка (Николаево, Громоклей, Дворянское) (СНМ-ХГ, 232), Кетрисановка (К 1883), Николаево (Китросановка, Дворян­ская) (ТВТК, XXVII, 10). Паралельна назва Николаево (укр. Миколаєве) є відан-тропонімним посесивом, a Дворянське — відапелятивним релятивом, похідним від іменника дворянин «дворова людина» (Грінченко, І, 363) з основою ст.укр. дворъ (< dvorb) «двір володаря» (ЕСУМ, II, 19).

Ойконім Громоклей зазвичай розглядають як вторинний щодо однойменної назви місцевої річки, вказуючи на відгідронімну трансонімізацію, пор. р. Громоклія (Громоклей, Громоклея, Аграмаклы, Аграмаклія, Грамоклея, Hormokleja) і давніше зафіксований (1774) населений пункт Аграмаклы-сарай (СГУ, 156). Проте значення основи дозволяє зробити певне уточнення. Походження зазначеного гідроніма В. В. Лучик услід за іншими дослідника­ми пов’язує з тюркським апелятивом argamak / argymak «породистий кінь», ос­нова якого в процесі засвоєння слов’янами зазнала спрощення початкового а й метатези приголосних. Його семантика дає підстави для припущення, що ойко­нім та гідронім є одночасними локативними відапелятивними утвореннями. Внутрішня форма назви Громоклей насамперед стосується території, де про­ тікає річка і розташоване село, та визначається як «місцевість, де водяться поро­дисті дикі коні». Пошуки в історичних джерелах сучасної назви села Кетрисанівка пов’язані з виявленням точного прізвища власника поселення, від якого й був утворений ойконім. В «Алфавітних списках дворянських родів Херсонської губернії» та ін­ших іменних довідниках XVIII—XIX ст. прізвища Ке[и]три[о]сан(ов) зафіксова­ но не було. Натомість на карті «Планы генеральнаго межеванія 1765—1836 гг. Ольвиопольский уЬзд» виявлено ойконім д. Дуксы Китрусанъ (ПГМ-О, Ч. 5). Друга частина назви — це прізвище власника поселення, а перша вказує на його соціальний стан, походить від апелятива дука, дукс «господар, багач, князь», пор. ст.-сл. доукъсъ «князь, вождь», утворене від ducere «очолювати, вести»; стара форма дукс запозичена безпосередньо з латинської або через старослов’янську і середньогрецьку мови (ЕСУМ, II, 143). З огляду на те, що Кетрисанів­ка в XIX ст. стала волосним центром (СНМ-ХГ, 229), належність села багатому впливовому власнику з відповідним прізвищем не викликає сумнівів.

У 1859 році у власницькому селі Кетрисанове  (Громоклій, Миколаєво,  Дворянське)  Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 245 осіб (126 чоловічої статі та 119 — жіночої), налічувалось 45 дворових господарства, існувала православна церква й поштова станція^[1].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Кетрисанівської волості, мешкало 134 особи, налічувалось 26 дворових господарств, православна церква, лавка й поштова станція^[2].

Кетрисанівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Єлизаветградського повіту Херсонської губернії із центром у селі Кетрисанівка.

Станом на 1886 рік складалася з 16 поселень, 17 сільських громад. Населення — 3368 осіб (1703 чоловічої статі та 1665 — жіночої), 373 дворових господарства.

Основні поселення волості:

·                     Кетрисанівка — колишнє власницьке село при річці Громоклія ;

·                     Гордо-Василівка — колишнє власницьке село при річці Громоклія;

·                     Громоклія — колишнє власницьке село при річці Громоклія, 345 осіб, 30 дворових господарств, єврейський молитовний будинок, 2 лавки.

Площа 234 квадр. версти. Дворів 818, жителів обох статей 4932 чол. Ділянка пристава м.Бобринця. 3 земських ділянки.

За даними 1894 року у селі Кетрисанівка (Миколаєво, Громоклій, Дворянське) мешкало 127 осіб (62 чоловічої статі та 65 — жіночої), налічувалось 33 дворових господарства, існували православна церква, церковно-парафіяльна школа на 22 учні (15 хлопчиків й 7 дівчаток), земська поштова станція, винна лавка

В виданні Губернського статистичного комітета за 1896 рік «Список населених місць Херсонської губернії» вказано:

Кетрисанівська волость

Бабенкова (Бабенші, Кугелє) хутір при селі Іванівка, дворів 1, жителів 8 (5 чол. 3 ж.)

Бакуменко хутір при селі Ново-Становка, дворів 3, жителів 23 (14 чол. 9 ж.)

Балка-Яцкова (Волкова, Гарби, Канскаго) хутір при с.Івановка, дворів 2, жителів 18 (7 чол. 11 ж.)

Бориславський (Береславщина, Дурилов, Громоклїївська казенно-обрачна станція, ділянка IV, селище, бал. Стовбова, дворів 48, мешканців 313 (159 чол. 154 ж.), У місто 70 верст.

Бірзула хутір при селищі Береславський, дворів 1, жителів 6 (3 чол. 3 ж.)

Божа  воля (Жданова) хутір при с.Кетрисанівка, дворів 10, мешканців 61 (33 чол. 28ж.)

Борисенка хутір при с.Янівка, дворів 1, жителів 8 (3 чол. 5 ж.)

Брошеванів хутір при с. Стовбова Балка, дворів 2, жителів 16 (9 чол. 6 ж.)

Бронштейна єврейська колонія при Громоклії , дворів 1, жителів 42 (25 чол. 17 ж.)

Варварівка (Ерделєва) село на річці Громоклія, дворів 27, жителів 149 (70 чол. 79 ж.),  у місто 65 верст, вол. і з. п. ст. .Катрисанівка 4 версти.

Вареника хутір при с.Іванівка, дворів 5, жителів 40 (21 чол. 19 ж.)

Васильєвка (Гертопанова, Глазова), село на річці Громоклія, дворів 46, жителів 321 (154 чол. 167 ж.), у місто 70 верст. вол. і з. п. ст..Катрисанівка 5 верст.

Вінницького єврейська колонія при с.Ристичівка, дворів 1, жителів 26 (15 чол. 11 ж.)

Водяно-Михайлівка (Деревицьке, Деревищина) село на річці Громоклія, дворів 68, жителів 372 (183 чол. 189 ж.), 2 лавки, у місто 70 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка 10  верст.

Військового (Оржинського), хутір при с.Іванівке , дворів 2, жителів 13 (6 чол. 7 ж.).

Галушкова (Тульчиєв, Шелихова, Васильївка), хутір при Відрадній Долині, дворів 4, жителів 36 (15 чол. 21 ж.)

Гарвардта хутір при с.Іванівка дворів 1, жителів 10 (4 чол. 6 ж.)

Гертопана  єврейська колонія при с. Новопетрівка, дворів 1, жителів 7 (3 чол. 4 ж.)

Гидулянових 2 хутори при с.Янівке, дворів 5, жителів 36 (16 чол. 20 ж.)

Гордова (Тетянівка) 2 єврейські колонії при с.Гордо-Василівка, дворів 2, жителів 22 (12 чол. 10 ж.)

Гордова  єврейська колонія при с.Катрисанівка, дворів 1, жителів 7 (4 чол. 3 ж.)

Гордо-Василівка село на річці Громоклія, дворів 10, жителів 51 (28 чол. 23 ж.), до міста 60 верст. вол. і з. п. ст..Катрисанівка 1 верста.

Гугли хутор при с.Катрисанівка, дворів 1, жителів 20 (9 чол. 11 ж.)

Дембовського (Трудолюбівка) хутір при х. Тертили, дворів 1, жителів 9 (6 чол. 3 ж.), лавка.

Дерев’янкіна хутір при с. Василівка, дворів 1, жителів 25 (10 чол. 15 ж.)

Доюна (Тубельцева) єврейська колонія при с.Катрисанівка, дворів 2, жителів 23 (13 чол. 10 ж.)

Душки хутір при Відрадній Долині, дворів 7, жителів 33 (18 чол. 15 ж.)

Іванівка (Обознівка, Налойкова,Олександрівка) село на річці Громоклія, дворів 65, жителів 267 (130 чол. 137 ж.), у місто 65 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка 10 верст.

Катрисанівка (Миколаєво, Громоклей, Дворянське) село на річці Громоклія, дворів 33, жителів 127 (62 чол. 65 ж.) , волосне правління, православна церква, церковний прихід, школа (учнів 22 чол15. ж.7) , земська поштова станція, винна лавка, у місто 66 верст.

Негрескула хутір при с.Янівка, дворів 1, жителів 5 (2 чол. 3 ж.)

Миколаєвка (Велика Фесунова) село на річці Громоклія, дворів 36, жителів 203 (111 чол. 92 ж.) у місто 70 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка 7 верст.

Ново-Олександрівка (Вульфа і Фельдзера) хутори, Громоклеївська казенно-оброчна станція, ділянка І та ІІ, поселення на річці Громоклія, дворів 116, жителів 805 (431 чол. 374 ж.), 3 лавки, у місто 66 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка  1верста.

Новоселівка село при с. Катрисанівка, дворів 30, жителів 142 (67 чол. 75 ж.)

Відрадна Долина село на річці Громоклія, дворів 16, жителів 105 (63 чол. 42 ж.) у місто 60 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка  2 версти.

Приют Надії (Мальчевська) село на річці Громоклія, дворів 32, жителів 174 (87 чол. 87 ж.) у місто 60 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка  3 версти.

Сельво-Василівка при с.Катрисанівка, дворів 7, жителів 38 (20 чол. 18 ж.)

Стовбова Балка хутіра, балка Стовбова, дворів 56, жителів 291 (141 чол. 150 ж.), лавка, у місто 76 верст, вол. і з. п. ст..Катрисанівка  15 верст.

Тарновського хутір при с.Катрисанівка, дворів 1, жителів 7 (4 чол. 3 ж.)

Толубеїв хутір при с.Катрисанівка, дворів 1, жителів 5 (2 чол. 3 ж.)

Фурмана (Фроленка) хутір при пос.Ново-Олександрівка, дворів 3, жителів 20 (11 чол. 9 ж.)

Янівка село на річці Громоклія, дворів 10, жителів 61 (30 чол. 31 ж.) у місто 70 верст, вол. і земської  поштової  станції Катрисанівка  10 верст.

В 1920-х рр. Кетрисанівка підпорядкована с.НОВООЛЕКСАНДРІВКА, де знаходилася сільська рада . Його населення - 721 чоловік. Сільраді підпорядковані також села Барвінівка, Варварівка, Відрадна Долина, Новомиколаївка, Світанок, Степівка, Червона Зірка, Чигиринське. 

У Новоолександрівці міститься бригада колгоспу ім. 40-річчя Жовтня. За колгоспом, центральна садиба якого в Кетрисанівці, закріплено 7619 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 6863 га орних земель. Тут вирощуються зернові - озима пшениця, кукурудза і просапні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. Допоміжні галузі - бджільництво, садівництво. Діють млин, державкаремонтно-технічна майстерня.
Є восьмирічна школа, де 11 вчителів навчають і виховують 180 дітей. Працюють клуб на 350 місць, бібліотека з фондом 5,7 тис. книг, медпункт, сільмаг. Діє водопровід. Виходить багатотиражна газета «Зоря комунізму».

У міжвоєнний період були поширені єврейські аграрні поселення. Досить відомим з них є поселення Громоклей, що на території с.Кетрисанівка. Надзвичайно важким було становище цього й інших єврейських аграрних поселень Єлисаветградщини за часів голоду 1921-1923 рр. У розореній голодом аграрній колонії Громоклей у 1921 р. померли десятки жителів від голоду й епідемій. На допомогу постраждалим прийшов Джойнт (Джойнт (івр. ג'וינט‎, англ. American Jewish Joint Distribution Committee, скорочено JDC, «Американський єврейський об'єднаний розподільчий комітет»; до 1931 року — «Об'єднаний розподільчий комітет американських фондів допомоги євреям, що постраждали від війни») — найбільша єврейська благодійна організація, створена у 1914 році. Штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.) , представниками якого була відкрита благодійна їдальня для жертв єврейських погромів, були взяті під опіку діти-сироти, коштами Джойнта відновлено школу. У першій половині 20-х років у Громоклеї активно створювалися товариства спільного обробітку землі. Джойнт надавав кредити, а потім спільно з Єврейськими колонізаційним товариством (ЄКТ) постачав і сільгосптехніку у рамках діяльності свого аграрного підрозділу Агро-Джойнт. Саме таким чином у Громоклеї з’явився перший американський трактор .

Є відомості, що в 19 столітті в селі Кетрисанівка діяла дерев'яна церква, але вона згоріла. Будівництво цегляної церкви почалося в 1904 році. Кошти виділили поміщики Свірчевський,  Кобза та батько Троцького Бронштейн.  Свірчевська мала тисячу десятин землі (володіння були в Червонопіллі та Відрадній). Кобза мав 400 десятин землі в Мирному. Бронштейн – землі в Новомиколаївці, Степівці. Свірчевська мала три цегельні заводи розміщені за Відрадною Долиною. На цеглі з якої побудована церква є клеймо – букви С. К. Б.

Будівництво було завершено в 1907 році і храм освятили на Трійцю.

Художні і позолотні роботи в церкві виконував Лебедєв Василь Петрович - художник, фотограф, учитель німецької мови, креслення, малювання, вів майстерню (був такий предмет 1866-1940 роки). У 30-ті почалося гоніння на церкву. Вона була закрита.

У 1932 році Кетрисанівці було виділено Преміальний фонд для будівництва приміщення школи в сумі 5000 руб. Грошей на будівництво не вистачало, місцева влада вирішила зняти купола. Розрахунки були такі, що цегли вистачить. Але при розбиранні значна частина цегли була пошкоджена - розчин не розбивався, а билася тільки цегла. Так що стіни вигнали з даної цегли тільки від фундаменту по вікна.

У приміщенні церкви був відкритий сільський клуб. Після захоплення села німцями церква діяла. Повернувся отець Володимир і вів службу. Деякий час церква діяла і після війни, проте в 50-х роках знову закривається. В приміщенні церкви – склад сільськогосподарської продукції колгоспу 40-річчя Жовтня.

До 1000-річчя введення християнства на Русі, в 1988, - церква реставрована.

У 1994 році церкву освячено, архієпископом Василем Кіровоградським і Миколаївським та знову передано церковній громаді

27 травня 2017 року Свято-Троїцький храм відзначав 110- річчя від дня освячення.

Після відкриття церкви Свірчевська і Мохортов побудували в селі приміщення школи УПШ – 3-річна, яка почала працювати в 1912 році.

1.      Лобода В. В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя.— Κ., 1976.— С. 93.

2.      Лучик В. В. Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя.— Кіровоград, 1999.— С. 37.

3.      Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

4.      рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 2507-2588)