Теплими днями, або прохолодними
вечорами вже декілька поколінь
бобринчани люблять відпочивати в парку
Кропивницького. Тож помандруємо парком минулого.
На карті забудови міста Бобринець
кінця ХІХ століття є в позначках забудови центру міста «сквер». За свідченнями
старожителів та за архівними документами він існував до Великої Жовтневої
революції і після неї. До війни вечорами сквером та біля нього гуляли
бобринчани. Під час окупації німецько-фашистські вояки в ньому хоронили своїх
солдат. 47 радянських воїнів, що загинули під час визволення міста 16 березня
1944 року були поховані теж в сквері в Братській могилі. В післявоєнний час
міський сквер стає центром відпочинку жителів міста та його гостей.
В 1955 році згідно рішення виконкому
міськради на Братській могилі був встановлений пам’ятник виготовлений
полтавською художньо-виробничою майстернею у вигляді скульптури з залізобетону
воїна на постаменті. Пам’ятник «Братська могила радянських воїнів м. Бобринець»
потрібно розглядати, як площу навколо скульптури, по боках якої розташовані 6
чавунних плит, на яких викарбувані прізвища похованих, біля підніжжя скульптури
– «Вічний вогонь» у вигляді зірки.
На центральній алеї, яка нещодавно
оновилася вимощеним кахлем, величаво стоїть пам’ятник-погруддя славному сину
нашого степового краю, одному з засновників першого українського драматичного
театру – М.Кропивницькому, який було відкрито 15 листопада 1972 року, з нагоди
89 - річниці створення першого Українського драматичного театру. Автор
скульптор В.В.Френчко (1949 р.)
Праворуч від центральної алеї
знаходиться оновлений дитячий майданчик, де завжди багато малечі.
Та колись парк був іншим, але як і завжди привертав увагу своєю
святковою атмосферою та тими дитячими радостями, що міг запропонувати. Ще з дитинства пам’ятається карусель з
фігурками тварин, на спини яких сідали маленькі діти. Такий «біг по кругу»
продовжувався до 5 хвилин. А потім ,
такі катання завжди супроводжувалися покупкою морозива та
газованої води. Згадуються квитки, великі за розмірами, здається по 5 копійок.
Всі хто приходили в парк відвідували «чортове колесо», з
якого видно було всі панорамні краєвиди міста, навіть його окраїни . Попри висоту
кататись на колесі було не страшно.
Єдине, що могло
налякати – кумедний тоненький ланцюжок, який служив
«дверями» в кабіну. Але про нього забували, коли
пересвідчувалися в
надійності. «Чортове колесо», що так радувало бобринчан було демонтоване в кінці
1970-х років.
Неподалік, з права від колеса знаходились каруселі «Лодочки»
. Особисто для мене то було улюблене місце в парку. Шукаєш собі пару і можеш розгойдатися
«до самого неба». Дух перехоплювало й згадувалися слова пісні:
В
юном месяце апреле
В старом парке тает снег
И веселые качели
Начинают свой разбег
Позабыто все на свете
Сердце замерло в груди
Только небо только ветер
Только радость впереди
Взмывая выше ели
Не ведая преград
Крылатые качели
Летят летят летят…
В старом парке тает снег
И веселые качели
Начинают свой разбег
Позабыто все на свете
Сердце замерло в груди
Только небо только ветер
Только радость впереди
Взмывая выше ели
Не ведая преград
Крылатые качели
Летят летят летят…
З іншого боку знаходилась карусель «Цепочка». Вже навіть
коли вони офіційно не працювали, то однокласники-хлопці, відхиляли дерев’яні
дошки базової нижньої споруди, проникали до механічного обладнання, й змушували
каруселі крутити нас дівчат по колу на підвісних сидіннях. Ми були птахами, що мали
відчуття польоту та яскравих емоцій .
Біля однієї з альтанок продавалися квитки на прокат
дитячих машинок, велосипедів та самокатів.
Та по справжньому парк я узнала тоді, коли мені
виповнилося 16 і батьки дозволили ходити в парк на танці. Танцювальна площадка
працювала з травня по жовтень і збирала
всю молодь міста. Більшість знайомилась саме тут і під кінець вечора пари
дружно розходились по домівках. Мікрорайони Рущина та Черемушки зажди
конкурували між собою. Інколи траплялися непорозуміння, але все скінчалося
мирно.
В парку ми, траплялось, прогулювали уроки, готувались до іспитів (фото), співали пісень та просто відпочивали.
До цих пір, коли погляд потрапляє на місце літнього
кінотеатру я думками наповнюю його новим змістом, новими глядацькими лавками,
показом фільмів відомих українських та світових класиків.
Доброго дня. Сама являюсь поэтом та письменником. Хотіла б співпрацювати. Як це можливо?
ВідповістиВидалитиДоброго дня! Я не письменник, але завжди готова до співпраці. Завітайте до районної дитячої бібліотеки.
ВідповістиВидалити