Загадкова Бобринеччина. Печера М.Залізняка.

Легенди, котрі зберігає людська пам'ять, частіше всього грунтуються на давнішніх подіях. З часом ці події стираються з пам'яті людської, але легенди, народжені ними живуть у віках.

Відомо, що гайдамацький рух під проводом Максима Залізняка набув у 1748 році достатнього розмаху. Історично доведено, що найбільша активність гайдамацьких загонів припадає на червень-липень 1768 року, котрі діяли у міжріччі Синюхи та Кодими.

Після нападу на Балту, де загинуло багато не тільки польських, але і турецьких підданих, Залізняк залишив свою ватагу і з невеликим загoном пішов на правий берег Бугу до урочища Романова. З Романова Залізняк зробив напад на татарське поселення Голту, де переховувалась польська шляхта. Саме ці події і дали привід до початку російсько-турецької війни 1768-1769 років.

Полковник Буго-Гардової паланки Головко 27 липня 1768 р. доповів, що, коли він їхав з Гарду в Орел і минув Мигіївські острови, то бачив, як на протилежному березі Бугу гайдамаки виганяли мешканців Голти в ханське поселення Гидиримниці (Грушівку), і на питаня Головка, котрий гукнув їм через Буг, хто вони такі, почув від одного з гайдамаків відповідь, що він Максим Залізняк.

Людська пам'ять зберігає ті давніші події, пов'зані з гайдамацьким рухом у нашій місцевості, зображає їх у формі переказу.

 «У селі Олексіївці на Громоклеї жив старий запорожець Григорій Залізняк, колишній «курінний товариш і осавул полковий, у якого було два сини. Молодший Максим і заступив батькове місце у Тимошівському курені на Січі.»

Сучасник подій Коліївщини шляхтич Ліппоман зазначає, що Залізняк з невеликим загоном вирушив із села Олексіївки, де впадає Сугоклея в Інгул, на Січ.

 Цікаві факти з біографії Залізняка подає також місцевий нащадок Перепилицин, що походив з роду козака Перепелиці, який проживав в сусідньому селі Коротяк. Він подав до місцевої газети статтю про свій маєток у минулому. Дід автора свідчив, що по сусідству з ним мешкали козаки Бузько, Островерхий, Морква і осавул Грицько Залізняк. Зимівник останнього був на Сугоклеї. В. Ястребов наводить цитату з статті: «Этот Грицько был отцом известного Максима Григорьевича Железняка, руководившего погромом в в киевской Украйне и разорившего совместно с Гонтой Умань в 1768 году. Деду моему было тогда 18 лет, два года он был реестровим казаком. Учавствовал ли он в Уманской резне, не знаю, об зтом дед не говорил... впрочем, есть основания предполагать, что дед мой не был исключением».

Вперше Олексіївка фігурує як батьківщина Максима Залізняка у відомого дослідника Запоріжжя А.О.Скальковського. Він у своїй праці «Наезды гайдамак на Западную Украину в XVII в.» говорить: «На річці Громоклей, в Бобринецькому повіті Херсонської губернії, де тепер село Алексіївка, жив старий запорожець Григорій Залізняк, бувший курінний товариш і полковий осавул, який до 1755 р. сидів зимівником на річці Сурі, Кодацької паланки, а опісля переселився туди. Із двох синів молодший Максим заступав його у війську в Тимошівському курені. Запорожці того куреня говорили, що він був родом із Польщі, зі села Пиковець і щойно, в 1740 або в 1750 р., прибув на Запоріжжя. Але всі погоджувалися, що Максим Залізняк був козак хоробрий, розумний, грамотний і довго служив у військовій пушкарській команді». «Олексіївську» версію повністю повторив Д.Мордовцев, та через сотню років В.К.Чернецький

Перед виходом у чигиринські ліси, Залізняк разом зі своїм невеликим загоном зимував у Запорізькому куті села Олексіївка. На сторожовій могилі стояла варта Залізнякових гайдамаків. Звідси, певно й пішла назва - могила Залізнякова.  Свідком історичних подій в Олексіївці  є печера, в якій за переказами переховувався Максим Залізняк зі своєю залогою.