Відома й невідома Солонцюватка Бобринецького району.

Солонцюва́тка — село в Україні, в Бобринецькому районі Кіровоградської області. Населення становить 150 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солонцюватська сільська рада. У підпорядкуванні: село Завадівка, село Трудолюбівка.

Звідки пішла назва села? Цікавою є етимологія ойконіма Солонцюватка.  До заснування поселення територія називалася «оврагь Солонцоватой» (ПГМ-О, Ч. 5). У першій половині XIX ст. виникає «деревня Солоноватая на балке Солоноватой» (ТВТК, XXVTI, 10). Надалі ойконім зазнавав численних модифікацій: Сол[ону\вата (К1883) > Соло- новатка (Солонцеватка, Макаренка) д. и єврейська  колонія Сахно-Устимовича (СНМ-ХГ, 288) > Солонцюватка (АТП-УРСР, 1973). Безперечно, назва поселення має відгідро­німне походження та мотивується солонуватими ґрунтами (солонці), пор. солон­цюватий «солончаковий» (Грінченко, IV, 167), де солончак «ґрунт, який у поверхневому шарі містить легкорозчинні солі в концентраціях, що негативно впливають на розвиток сільськогосподарських рослин» (СУМ, IX, 452).

 З ХV ст. в степах України, в тому числі і на території сучасної Солонцюватки, з'являються козаки, які поступово витісняють татар на південь. З утворенням Нової Січі (1735) територія краю увійшла до однієї з територіально-адміністративних одиниць володінь Війська Запорозького - Бугогардівської паланки. На території краю виникають поодинокі козацькі зимівники і хутори. Але активізується заселення цієї частини сучасної Кіровоградської області з 40-х років - середини  XVIII ст. в результаті дозволу кошового отамана П.Калнишевського осідати самоселам на землях запорожців та внаслідок планомірної колонізаційної політики Росії по заселенню цього краю. Засновані території сучасної Солонцюватки переселенцями з Полтавської губернії. 

В 1817 році цар Олександр–I наказав вільних козаків повернути у військових поселян.  Землі в окрузі Солонцюватки стали поселенням 1-го Бузького уланського полку. Для поповнення штатного комплекту господарів і їх помічників сюди переселили багато жителів інших державних сіл Київської і Полтавської губерній. Вони теж були перетворені на військових поселенців і мусили забезпечувати провіантом постояльців, а також заготовляти сіно та овес для їх коней. У примусовому порядку жителі села обробляли т. зв. громадські лани майже весь тиждень, хоча мали на них працювати три дні. Кожен крок поселенця був під пильним наглядом начальства.

З ліквідацією військових поселень наприкінці 50-х років XIX ст. місцевих мешканців знову переведено на становище державних селян.  Свідченням класової диференціації у пореформений період є те, що на 1885 рік, коли селян перевели на викуп, були такі, що  зовсім не мали землі, у багатьох не вистачало тягла та реманенту. У 1888 році в Солонцюватці проживали 91 чоловік та 86 жінок. Збирали врожай серпами та косами — не було жодної жатки. Молотили ціпами та ручними молотарками — «душогубками», на яких 8 чоловік за день обробляли 20 кіп хліба. Водночас кожна з куркульських родин засівала по 16—50 і більше десятин. Всі вони орендували землю у навколишніх поміщиків, а також і місцевих бідняків, які не мали змоги обробляти її. Заможні господарства мали  парові і кінні молотарки, у кожному з них було від 3 до 18 голів робочої худоби. Багатії мали млин і олійню.

Наявність місцевих та великий приплив заробітчан з центральних губерній Росії давали можливість поміщикам і куркулям нещадно експлуатувати наймитів. У 1885 році за повний світловий день плугатар одержував 35 коп., косар — 60, сівач — 64, погонич — 15 коп. Ще менше заробляли підлітки та жінки. У 80-х роках XIX ст. тут двічі на рік збиралися ярмарки, і щотижня — базари. Торгували на них сільськогосподарськими продуктами, предметами побутового вжитку та знаряддями праці.

Дореволюційна Солонцюватка забудовувалася безладно, мала довгі вулиці (до 9 км). Серед землянок, вкритих соломою або очеретом, виділялися кам’яні споруди дворян  і куркулів. 

В «Списку приватних  землевласників  Єлисаветградського повіту Херсонської губернії за 1908 рік» вказано: Макаренко Георгій Дементійович, д.Солонцевата  Устинівської волості Херсонської губернії, 4 стан. Площа землеволодіння – 45 десятин.

Сахно-Устимович Віктор Федорович, дворяни, д.Солонцевата, площа землеволодіння – 517 десятин.

Сахно-Устимович Федора Васильовича , штат-ротмистра, д.Никаноровка, Алексеевской волости, Бобринецкого ст. Площа землеволодіння – 1246  десятин.

Елисаветградский уезд ...

Список землевладельцев Елисаветградского уезда на 1908/1909 

• Сахно-Устимович Виктор Федорович - дворянин
• Сахно-Устимович Георгий Федорович - дворянин
• Сахно-Устимович Федора Васильевича штабс-ротмистра наследники Виктор и Георгий Федоровичи и др.

§  Устимовичі - україноруський крестьянський козацький рід. Серед представників реєстрові козаки, реєстрові дворяни і реєстрові священники Російської імперії.. Устимовичі (Сахно-Устимовичі), коз.старшинський рід на Хорольщині (Полтавщина), який походить від Софона (Сахна), сотника городинського († 1678) і сина його Устима Софоновича (Сохновича, Сохненка, † 1727), сотника власівського 1704, 1705), який згодом пішов у ченці з ім'ям Іларіона й був настоятелем Мотронинського монастиря.

Петро Васильович Сахно-Устимович Батьки:  Василь Устимович Сахно-Устимович [Сахно-Устимовичі]  дата народження 1697р., смерті 1779 р.  Марія Яківна Апостол (Устимович) [Апостоли] Василь розпочав козацьку службу чотирнадцяти років, був значковим товаришем Миргородського полку, брав участь у війнах з Персією і Туреччиною та в будівництві Дніпровської лінії. Одружений був з Марією Яківною Апостол, внучатою небогою гетьмана Данила Апостола. Діти:  Андрій Петрович Сахно-Устимович   Василь Петрович Сахно-Устимович  Дружина: Тетяна Федорівна Базилевич (Сахно-Устимович) [Базилевичи] b. ~ 1737, донька сотника. Василь Петрович Сахно-Устимович Батьки: Петро Васильович Сахно-Устимович   Татьяна Фёдоровна Базилевич (Сахно-Устимович) [Базилевичи] Дружина:  Варвара Олександрівна Бузиновська (Сахно-Устимович) [Бузиновські] Діти:  Федір Васильович Сахно-Устимович, Петро Васильович Сахно-Устимович; Іван Васильович Сахно-Устимович; Олександр Васильович Сахно-Устимович  (фото), генерал-майор (фото); Валеріан Васильович Сахно-Устимович; Виталій Васильович Сахно-Устимович . Федір Васильович Сахно-Устимович
Дата народження:	8.06. 1833 (72)
Місце народження:	Устимівка, Семенівський р-н, Полтавська область,
Помер:	25.12.1905 (72)
Найближчі родичі:	Батьки:  Василь Петрович Сахно-Устимович і  Варвара Олександрівна Сахно-Устимович  Дружина:  Варвара Дементіївна  Сахно-Устимович  Діти:  Віктор Федорович Сахно-Устимович; Ольга Федорівна Лукашевич; Марія Федорівна Мошкова;  Евгенія Федорівна Зейферт і  Георгій Федорович Сахно-Устимович  Брати:  Петро Васильович Сахно-Устимович; Іван Васильович Сахно-Устимович; Олександр Васильович Сахно-Устимович; Валеріан Васильович Сахно-Устимович; Виталій Васильович Сахно-Устимович  та 3 інших.
Віктор Федорович Сахно-Устимович
Дата народження:	3.11. 1871
Найближчі родичі:	Батьки: Федір Васильович Сахно-Устимович  і Варвара Дементіївна Сахно-Устимович  Сестри та брати; Ольга Федорівна Лукашевич; Марія Федорівна Мошкова;  Евгенія Федорівна Зейферт і  Георгій Федорович Сахно-Устимович

Список населенных мест Херсонской губернии: статистические данные о каждом поселении / Губернский статистический комитет. ‒ Херсон, 1888г.

АЛЕКСЕЕВСКАЯ ВОЛОСТЬ

Д.Васильевка (Устимовича), чол..111, жінок 100.

СЕДНЕВСКАЯ ВОЛОСТЬ

Солонцеватка (Макаренкова), чол..91, жінок 86

§  По данным "Списка населенных мест Херсонской губернии", изданного Губернским статистическим комитетом в г. Херсон в 1896 г.

§  Устиновская волость

Солнцевка д. и Резникова эк., Солнцеватка Первый и Второй 2х. (Солонцеватка, Макаренка) и Сахно-Устимовича эк., Солнцеватка Третий х. (Шпрингера, Шнейдера).

3.274 Солоноватка (Солонцеватка, Макаренка) д. и єк. Сахно-Устимовича , балка Солоноватка, дворов 38, жителів 239 (119 чол. 120 ж.), з п.ст.Седневка 12 верст, ст.ж.д.Казанка 36 верст.

3.275 Солонцеватка І и ІІ (Макаренка и Лашкула) 2 х. дворов 2 , жителів 11 при д.Солонцеватке.

3.275 Солонцеватка ІІІ (Шпрингера, Шнейдера), х., дворов 1, жителів 12 ,з п.ст.Седневка 8 верст, ст.ж.д.Казанка 36 верст.

Зі слів місцевих жителів.

Макар , Василь та Устим Устимовичі проживали на території Солонцюватки.

В селі знаходився панський маєток на 2 поверхи та 20 кімнат. На першому поверсі розташовувався танцювальний зал, другий був житловим. У пана Макара Устимовича було двоє дітей за якими доглядала гувернантка Олена Пашутинська, що знала три іноземні  мови: англійську, німецьку та французьку. Дуже часто в маєтку лунав її дзвінкий голос наспівуючи французькі мотиви. Померла О. Пашутинська в 1962 році. Її чоловік  Василь  Петриченко працював в маєтку садівником. В Олени та Василя не було власних дітей, тож вони усиновили 16-ти річного Островського Петра Семеновича та дали йому  прізвище батька - Петриченко. Петро одружився на Ганні Семенівні, з якою в них народився син Петриченко Микола Петрович. В 1939 році Петро Семенович брав участь в Фінській  війні та пропав без вісти.

Родовий маєток засновників села в 1932 році був розібраний по цеглині, яку перевезено до Устинівки та з якої там збудовано школу. (на фото цегла з маєтку Устимовичів)

Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Макарівський ліс», насаджена Макаром Устимовичем, розташована в с.Солонцюватка, затверджена рішенням Кіровоградського  облвиконкому 30.12.1989 року.

«Макарівський ліс» один з найбільших листяних масивів у Бобринецькому районі. Загальна площа 6,3 га. Являє собою протиерозійне, ґрунтозахисне лісонасадження, створене з метою попередження виникнення і розвитку ерозії земель. Окрім цього виконує суттєву роль у покращенні стану довкілля, урізноманітнює ландшафт лісо-дефіцитної території.

Головним типом місць зростання на даній території є суха діброва  (Д1) і лише  в окремих понижених місцях – свіжа діброва (Д2).

За формою «Макарівський ліс» являє собою складне, багатоярусне насадження. Панівний ярус лісу складають такі породи як ясен звичайний, дуб череватий, клен гостролистий, в’яз гладенький, акація біла. У другому ярусі зростають такі супутникові породи як клен польовий, липа серце листа, клен ясенелистий та інші деревні породи. У підліску переважають клен татарський, бузина чорна, свидина червона. У помітно меншій кількості тут виявлені бруслина бородавчаста, глід колючий, гордовина звичайна. На узліссі зростають бруслина європейська, терен колючий, глід криваво-червоний, жостір проносний, карагана дерев’яниста та деякі інші чагарникові породи. У трав’яному покриві зростають – чистотіл звичайний, гравілат міський, купина багатоквіткова, дудник лісовий, кропива дводомна, фіалка запашна, барвінок малий та інші види трав. Загалом слід підкреслити досить багатий флористичний склад даного біогеоценозу, який зумовлений формуванням у своєрідних умовах зростання протягом тривалого часу.

Різноманітна фауна «Макарівського лісу». Тут виявлено 4 види павуків, 32 види комах, в тому числі 4 види бабок, 8 видів лускокрилих, 11 видів жуків, серед яких жук-олень занесений до Червоної книги України, 9 видів двокрилих.

З хребетних в даному урочищі зареєстровано 2 види земноводних, 1 вид плазунів, 44 види птахів, в тому числі 3 види соколоподібних, 1 вид сов, 5 видів дятлів, 2 види голубів, 33 види горобиних.

З ссавців у даному масиві виявлено їжака звичайного, крота європейського, вечірницю малу, кажана пізнього, куницю лісову, лисицю звичайну, зайця русака, козулю європейську. А також червонокнижного вида борсука звичайного. Протягом року в «Макарівському лісі» знаходять притулок 12 видів мисливських птахів і звірів. Є місцем гніздування птахів та сховищем для тварин. 

Відомості про плани земельних ділянок в архівно-історичній колекції Кіровоградського краєзнавчого музею

Пивовар А.В., Пєший О.І., Шляховий К.В.

1.       План участка земли при деревне Катериновке Алексеевской волости Елисаветградского уезда Херсонской губернии бывшего владения товарищества дворянина Виктора Федоровича Сахно-Устимовича, Максима Бадицы, Кокойла и других в количестве всей земли 471 дес. 1800 кв.саж. с показанием количества земли под пахотью и посевами каждого из совладельцев.
Пахоти у В.Ф.Сахно-Устимовича 201 дес. 2011 кв.саж, у М.Бадицы, Кокойла и др. 152 дес. 1315 кв.саж.
На плане указаны смежные земли Виницкого, Оболонской, Задонской и д. Солонцеватки. План с натуры снят 12 сентября 1904 года землемером-таксатором Б.И.Собеневским. Масштаб: в англ. дюйме – 100 саж