Згідно сучасних енциклопедичних даних: Водяно-Михайлівка, село в Україні, в Бобринецькому районі Кіровоградської області. Населення становить 8 осіб. Орган
місцевого самоврядування — Новоградівська сільська рада.
Поблизу Березівки досліджено
курган з похованням доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.)
В статті О.П. Голінатого
«Етимологія деяких ойконімів Бобринецького
району Кіровоградщини читаємо: « На місці села Водяно-Михайлівка в другій
половині XIX ст. існував хутір Приют: Пріють (ТВТК, XXVII, 10), Приютъ Богодаровка
(К1883); Пріють Богодаровскій х. (СНМ-ХГ, 179). Це було одне з поселень, що
виникли за розпорядженням Новоросійського керівництва з метою уникнення
нещасних випадків на деяких шляхах і названі приютами (ВСОРИ-Н), пор.: приют —
«1) притулок; 2) у дореволюційній Росії — доброчинний заклад для одиноких і
незаможних» (СУМ, VIII, 107).
Сучасна назва села Водяно-Михайлівка
є відой-конімним утворенням за аналогією до історичної назви села Березівка
цього ж району: Березівка (АТП-УРСР, 1947), колишня д. Водяно-Михайловка
(Деревицкое, Деревищина) (СНМ-ХГ, 230), раніше Деревицкое (вниз за течією на
схід) (К1883) < Водяна (Деревицкаго) (вниз за течією на схід) (ТВТК, XXVIII,
10). В. В. Лобода вказував, що перейменування Водяно-Михайлівки на Березівку по
в’язане зі збігом однойменних поселень , проте сучасна назва Водяно-Михайлівка
виникла замість Приюту приблизно одночасно зі зміною історичного ойконіма Водяно-Михайлівка
на Березівку. Можливо, процес перейменування був мотивований назвою місцевої
балки або особливостями ґрунтів».
Отож на зміну назви села Приют
прийшла Водяно-Михайлівка, згодом Березівка.
Згідно списку населених місць
Херсонської губернії за 1859 рік «Водяно-Михайловка,
Деревицкая, Андреевка при балке Водяной 32 двора около 240 человек».
В виданні
Губернського статистичного комітета за 1896 рік «Список населених місць
Херсонської губернії» вказано: Водяно-Михайлівка (Деревицкое, Деревищина) село
на річці Громоклея, , дворів 68, жителів 372(183 чол.189 ж.),
2 крамниці, у повітове місто 70 верст , до волосної
та земської поштової станції Кетрисанівка 10 верст.
У 1930 роках
село у складі Бобринецького району Одеської області, підпорядковане
Кетрисанівській сільській раді.
У 1945 році Водяно-Михайлівку перейменовано на Березівку.
Із
спогадів сучасника: «Батьківщина мого батька Наумова Івана Петровича село
Деревицкое, Митрофанівка, які знаходились неподалік траси Бобринець-Миколаїв,
поблизу Кетрисанівки та Костомарівки. Від Митрофанівки йшла розвилка балки, що давала початок декільком селам. В
Деревицком в кінці 19 ст. проживали родини Наумови та Рижикові. Село
розташовувалось на мальовничих ставках, які йшли чередою один за другим. Існувала
початкова російська школа. Моя бабуся Марфа Чєрняєва (народилась 1900року) – із
заможних селян, вийшла заміж за Петра Івановича Наумова. Неподалік було село,
здається, Два Ставки, куди родина
переїздила після розкуркулювання. Розповідали, що в ці місця переселилася
поміщиця Деревицкая з Воронежу».
В
підтвердження цих слів знаходжу дані : Херсонские Епархиальные Ведомости. –
1901. - №14. – С. 247. В 1901 году в состав членов церковно-приходского попечительства
при Троицкой церкви с. Кетрисановки входили: Дамиан Черняев.
Аналізуючи
історичні дані села припускаю, що Приют графа Дмитра Єрофійовича Остен-Сакена, що народився на Єлисаветградщині у 1790 році, знаходився саме в с.Водяно-Михайлівка Кетрисанівської волості
Бобринецького повіту Херсонської губернії на річці Богодушна. Назву села підтверджує військова
карта.
Граф Дмитро́
Єрофі́йович О́стен-Са́кен (нар. 1790, пом. 1881, маєток Приют, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський військовий діяч, генерал від кавалерії, перший почесний громадянин
Єлисаветграда (1864
рік). Член Державної Ради
Російської імперії у
період 1856—1857 років.
Достеменно місце знаходження
«Приюту», родинного гнізда Остен-Сакенів — вихідців із Курляндії — невідоме. Є
думки, що то було село Драчове (нині у складі Федорівки Кіровоградського району
Кіровоградської області). Після тривалих пошуків з'ясувалося, що нині «Приют»
входить у межі села Лозуватки Компаніївського району. Ніхто у навколишніх селах
про славетного генерала і не чув, жодного сліду його перебування на цій землі
виявити не вдалося.
Наведу декілька фактів щодо знаходження Приюту
Остен-Сакена:
1. Географічний. Приют знаходився «в 70 верстах от Елисаветграда».
(1 верста - 1 066,781 метра) . Маємо 75
км. Якщо врахувати, що до Бобринця 48км. + 25км. до Новоградівки, то
відстань співпадає. Звернувшись до того ж видання
Губернського статистичного комітета за 1896 рік «Список населених місць
Херсонської губернії» маємо: Водяно-Михайлівка
(Деревицкое, Деревищина) село на річці Громоклея,
до повітового міста 70 верст.
2. Документальний. 15 травня
1875 року настоятелем Миколаївського собору,
архієпископом Херсонським і Одеським Леонтієм охрещено знаменитого героя
війни 1812 року та Кримської кампанії графа Остен-Сакена. За документальними даними,
саме в Бобринці графа охрещено. У знак вдячності він пожертвував церкві значні кошти
для придбання церковного приладдя та грецький іконостас 16 – 17 ст., що зберігалися
тут до недавнього часу. Припускаю, що родинне гніздо знаходилось неподалік
м.Бобринця.
3. Згідно Алфавіту поселень Бобринецького повіту під
номером 234 власником поселення Приют є граф Остен-Сакен, з кількістю дворів –
8.
Алфавіти поселень Бобринецькогоповіту
Пивовар А.В.
Алфавитный список
владельческим и другого ведомства селениям, состоящим в Бобринецком уезде,
составленный из сведений, доставленных земским судом в 1856-м году
№ по порядку
|
Название селений и фамилия владельцов
|
число дворов
|
234
|
Приют, графа Остен-Сакена
|
8
|
Бібліографічне посилання: Усенко П.Г. ОСТЕН-САКЕН
Дмитро Єрофійович [Електронний
ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова
думка", 2010. - 728 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=OstenSaken_D (останній перегляд: 12.07.2017).
А имение Остен-Сакенов в Немешаеве (Киевщина)?
ВідповістиВидалитиМикулицька маєтність, до складу якого входило і Мироцьке, 1805 року було подароване графу Карлу Сакену.
ВидалитиПісля його смерті маєток перейшов до Івана фон-дер Остен-Сакена (помер 1853 року), а після власником маєтку став його син Карл Остен-Сакен.
Приют Остен-Сакенів в Катрисанівській волості належав Дмитру Єрофійовичу.
На жаль не можу безпосередньо поспілкуватись з автором дослідження. Моя версія про який Приют йде мова:
ВідповістиВидалити1.Якщо подивитись книжку "Освящение храма во имя Вознесения Господня, в с. Приют, Елисаветградского уезда, Херсонской губернии имении графа Дмитрия Ерофеевича Остен-Сакена, 2-го сентября 1868 года,с описанием самого храма и другой святыни там находящейся." стане зрозуміло що у с. Приют є церква.
2. Нескладно з'ясувати, що єдине село Приют у Херсонській губернії де була церква - це село Приют у Ольгопольській волості. Відстань від Одеси - 200 верст, від Елисаветграду - 86 верст, від Нового Бугу - 40 верст.
3. Висновок такий - мова йде про село Приют Миколаївської області, на мапі неподалік від с Ольгополь.
(Я там був, спілкувався з місцевими мешканцями і вони чудово знають про Остен-Сакенов, їх маєток тощо)
Якщо є питання - готовий спілкуватись: orthodoxua@gmail.com
У цьому селі, а тоді ще хуторі жили мої родичі на прізвище Зубченко, Карпушин, Доюн.
ВідповістиВидалитиДовгий час в будинку висланого (куркуля) Юхима Григоровича Зубченко був сільський магазин.
ВідповістиВидалитиДякую за коментар. Якщо у вас є якісь підтвердження про перших жителів Березівки, буду рада спілкуванню.
Видалити