Сім загадок Бобринеччини ( за Георгієм Лашкулом)

Георгій Лашкул: „Людині завжди хочеться доторкнутися до глибини  віків....”

Завжди хочеться у відомому знайти  щось таємне , загадкове. Бо насправді ми зовсім нічого не знаємо про життя предків, а 200 – 300 літня історія міста – не більше , ніж скупі факти, іноді безсоромно перекручені. Нині  модно шукати  свої „сім чудес”. Втрачене  не легко повернути назад, ще складніше його пояснити. Тому залишаються тільки запитання, на які годі шукати однозначні відповіді. Спробуємо й ми свої сім загадок Бобринецького краю.

ЗАГАДКА ПЕРША

НАЗВА МІСТА БОБРИНЕЦЬ

Люди жили в цих місцях давно, про що свідчать кургани доби бронзи ( ІІ тисячоліття до нашої ери), скіфське поселення ( V-ІV століття до н.е.). Але хроніки поселення людей в цих краях не існує. Тому відлік взято час материнської доби, коли вперше з’являються відомості про Бобринець. Місто офіційно святкує свій 241 рік від народження. Дата  в історичному  вимірі начебто й невелика , мали б заснування  і загалом про життя тут людей. Дослідження  В.А. Семенова-Тяньшанського, В.Лободи, Ю.Матівоса, В.Антоновча конкретних відповідей  не дають. Тому є чимало бажаючих „спеціалістів”  від історії маніпулювати версіями. Їх на сьогоднішній день існує вже п’ять.

З упевненістю можна сказати єдине: Бобринець має не 241-літню, а 5-тисячолітню історію. І в перекладі  з тюркської річка Чакоклія – „чиста вода”, тобто Бобринка, а Бобринець – „земля у вигляді змії”.

ЗАГАДКА ДРУГА

„МІСТЕЧКО - ПЕЧЕРА” З КАТАКОМБНОЮ СИСТЕМОЮ

Час від часу людську уяву збуджують відомості  про лабіринти, виявлені під різними містами в різних країнах. Аби зробити розповідь  про підземні ходи  цікавішою і наштовхнути на роздуми, приведемо версію професора Ернста Мулдашева, який робить припущення, що Землю оперізує сітка підземних лабіринтів, подібних до лабіринту Мінотавра на острові Крит. Таких лабіринтів у світі нарахували 24. Однією з гіпотез учених є та, що вони виконували роль анти мутантної лабораторії Землі (Мінотавр , як відомо з міфу , був мутантом). Вони , за версією, створилися  в періоди  життя попередніх цивілізацій, коли ті приходили до занепаду й починали  народжувати мутантів в угоду  економічним цілям. З часом наступні  покоління  підземні ходи реконструювали, ремонтували. Ця гіпотеза, як і будь – яка інша , поки не  доведено  її хибність , має право  на існування. Тому відкидати її відразу непотрібно. Чому ?

Під Бобринцем також є розгалужена сітка підземних ходів. Хто , коли й навіщо почав їх будувати , достеменно  не відомо. Але дослідження  професора  Д.Тєлегіна, краєзнавця Г.Семеська підтверджують , що місто Бобринець, як і Троя, Рим, Київ, має подібну  систему підземель, які функціонували в ІІІ – ступеневій системі сакральних ходів, храмів, сховищ, баз, склепів тощо.

а) Дохристиянський період ( ІІ-VІ століття після  народження Христа). Підземні ходи цього часу мали релігійно – магічний характер. Відходи  з печер Володимирівської балки до протоки Бобринки , річки Віщої були на глибинах від 5 до 20 метрів ( їх майже знищено).

б) Християнський період – Х-ХV століття. Будівництво другого кола  підземних ходів  носило прикордонно – охоронний зміст. Будувалися катакомби і поширені вони були  серповилними колами від річки Чакоклія ( Бобринка) до центру міста  ( нинішнього Будинку творчості).Довжина  печер цього періоду складає 7 – 11 кілометрів. Татаро – монгольське нашестя прискорило будівництво глиняних, кам’яних підземель доброї якості. В них зберігали  зброю, харчі, переховували людей і  тварин.

в) Третій період.  Пізня система або торгово – господарська , печерно – погрібна модель ( ХVІІІ – ХІХ ст.). Так називав Телєгін . Ця катакомбна  забудова  була найдосконалішою. З Бобринки човнами торговці заходили в скритні лагуни – сховища, що були під землею. Практично всі храми, Локанда ( м’ясний павільйон  у Бобринця) навчальні заклади, юдейські синагоги мали зв’язки та виходи в потаємні місця „схрони”. Карти – схеми  ходів  знаходяться в еміграційних колах європейської діаспори.

Час від часу на місці новобудов у Бобринця виникають  провалля, пустоти, які  означують підземний хід.

До речі , ні в якому разі не потрібно самостійно вирушати на пошуки ходів – це вкрай небезпечно, оскільки підземні гази, обвали можуть назавжди поховати під землю людину.

ЗАГАДКА ТРЕТЯ

 ВОЛОДИМИРІВСЬКА САКРАЛЬНА  КАМ'ЯНА БАЛКА

Первісне поселення тут з’явилося в ІІ  тисячолітті до народження Христа. Балка мала джерела ( тепер збереглося тільки одне, яке сучасники вже назвали „Істочником”. До нього  приїжджають по воду багато бобринчан). Збереглися унікальні стовпи рукотворного капища( жертовника) угличів – слов’ян, дикоростучі лікарські трави, Андріївський солярний знак ( символ  Андрія Первозванного  у вигляді букви Т) – збіг двох степових річок Сугоклія й Чококлія. Д.Тєлєгін у 1972 році сказав про  цю балку : „Ця  місцевість дихає історичною пам’яткою і збереження її наш священний обов’язок , якщо ми хочемо бути людьми”.

На розі  пров. Театрального та вул. Леніна ( тепер вугол парку ім.. Кропивницького неподалік книжкового магазину) у кінці 17- го на початку 18 століття  була рукотворна криниця – джерело з крем'янистою водою, глибиною 25 метрів. Оздоблене джерело було кремнієвим  кільцями та срібними клинами, що давало  унікальну за складом лікувальну питну воду. Легенди та свідчення говорять, що кількість води в джерелі різко зменшувалося в роки воєн , конфліктів, агресії, що підтверджує живу сутність води, як основи біосистеми планети. Можливо , відновивши цю святиню, можна оздоровити людей фізично та морально.

ЗАГАДКА ЧЕТВЕРТА

ВОЛОДИМИРІВСЬКА САКРАЛЬНА  КАМ'ЯНА БАЛКА –СВЯТИЛИЩЕ

В центрі  святині Дажбога відкрита ротонда з коломнами, наверху якої уличі,словяно – арії  ставили випулий дах, а на ньому Трисуття яке свідчило:

а) матеріальний світ ЯВ , що позначався знаком R;

б) духовний світ позначався НАВ і відображав Я;

в) правила Законів праведно – безгрішного життя  названого ПРАВ  і позначалося І.

Ці сутності  з’єднувалися в сакральний  знак Трисуття RIЯ

Згодом тризуб став основним символом  віри Дажбога ”даючого богам”.

Капище святиня Володимирівської баоки невелика за розміром, тому  віруючі стояли чи сиділи довкола Святині, вони  не могли зайти  до храму просто так. Архітектура капища не була пристосована для богослужіння узимку. Наше капище енергетично пов’язане з слов”Яно – арійським центром „Монастирище”  ( Устинівський район) , про що говорить дослідник професор Дмитро Телєгін, а також досвід античних пробобринчан , який  зберігся найдовше в цих кам’яних стовпах.

Святиня забудовувалась у надзвичайно мальовничому куточку природи. Впадіння річки Сугоклійчик (Чакоклія) в Сугоклію нагадує тавросисемний  водорозділ. Аура місцевості багата не лише водними, рослинними та кам’яними цілющими екосистемами, а й унікальними вібраціями Простору та Час  який ніби  зупиняє  свій біг в цьому живому куточку Природи – Бога.

Поряд зі святилищем у спеціальних  хатах – магазинках жили пристарілі бобринчани, наші пращури. Це було  зразковим монастирем – помешканням.

Добре це чи ні , але професійних дажбожеслужителів тоді не було, а богослужіння проводили  чоловіки – старійшини почергово. Архаїчна віра з  глибокою ведичною системою збереглася й донині, сміливо увійшла в християнську традицію, опанувавши її. Обряди  сприяли великому духовному впливу, гармонізували людей, одухотворяли їх, тому термін УК-РА-ЇНА розумівся ними як  „країна сонячного розуму”.

Володимирівське  капище за уявою дослідників мало свою оригінальну архітектуру. В центрі  був мистецько виконаний жертовник, над яким знаходилось велике, красиво виконане Трисуття колони ротонди оздоблювались візерунками з рослин та зміїним орнаментом.

Словяни – угличобобринчани мали сталі традиційні свята.

Коляда Дар ( Календар) – був оригінальним :

1.Березень – Новий рік та Благовіщення Дажбога;

2.Квітень – День Ярила Сонця – Великдень Світла Дажбога( Вербний  і білий тижні, провідна неділя);

3.Травень – Свято землероба-арія, день Пратата Арія;

4.Червень – Всевишній День Землі ( обхід жнив, клечальна неділя, тиждень Купала);

5. Липень – Перунів  громовий місяць;

6. Серпень – Тиждень Ожинок;

7. Вересень- Різдво Праматері Лади-Лелі ( рівнодення);

8. Жовтень -    поминальний тиждень;

9. Листопад – проводи осені ( Овсень приїхав на білому коні);

10. Грудень – Різдво Світла Дажбожого, відродження Ярила –Сонця Свята Коляди;

11. Січень – тиждень боротьби Господа Дажбога з Чорно богом (Дажбог переміг);

12. Лютий -  Стретіння ( зустріч весни з зимою). Масниця.

 На фоні цієї памяті та серйозних людських досліджень ми бачимо, що наші пращури були адаптовані до навколишньої природи, любили її так, що під словом ЛЮ-БО-ВЬ розуміли „люди Бога відаючі”  і навіть християнство  пристосували під свої неповторні вірування давши новій релігії аспект прабатькової – Правдиво Славної. Обряди прабобринчан і сьогодні культивуються і дають нам силу та  наснагу по збереженню власної самобутності, автохтонності  до навколишнього середовища, а це заставляє зберігати матеральну та духовну пам’ятку як зіницю ока.

                                                           ЗАГАДКА П”ЯТА

АДМІНБУДИНОК  ОСМАНСЬКИХ ВОЛОДАРІВ ХVІІ ст.

 Це теперішня поліклініка в центрі Бобринця, що зберегла деякі риси архітектури магометан. Історія забудови, і загалом той  період в життя поселення невідомий. Тут за 350 років існування було все: управління , в’язниця, армійський штаб армії Суворова. Ці  фортечні стіни  ще довго вібруватимуть людською сумною і  радісною пам’яткою. Біля цього будинку на вул. Бульварній   ( нині пров. В. Порика) в 1754 році було знищено магометанський  мінарет.

ЗАГАДКА ШОСТА

ЛОКАНДА

Історичний торгівельний , господарський, географічний центр  Бобринця. Назва – від слова „локати”  - місце купівлі – продажу , вербування вільнонайманих робітників, про що писав Ленін в  роботі „Розвиток  капіталізму в Росії”. З даху Локанди влітку 1905 року Лев Бронштейн (Троцький) вів 12-годинну промову – заклик до  селян. Тоді його слухали 7 тисяч осіб 
(„Елисаветградские новости” № 32 , 1905р.).

ЗАГАДКА СЬОМА

ЗНАКОВІ ПОСТАТІ

Не тільки  єгипетських фараонів бальзамували після  їх смерті. Бальзамуванню  були піддані тіла Леніна, Пирогова і .... Бобринецької меценатки, геніальної жінки- воїна Анни Дмитрян. Після  відходу за межу вічності її  тіло було забальзамоване  у власному храмі Св. Пантелеймона у Бобринця, де перед вівтарний мавзолей був  художньою та історичною  цінністю. Зроблений він був з  гірського кришталю, венеціанського скла та мармуру. Унікальне бальзамування  провів лікар Гільштейн, учень  Миколи Пирогова. Це диво  було знищене у 1932 році.