"Новий град" над річкою Богодушна (Божа душа)

Новоградівка – село в Бобринецькому районі, центр сільської ради, розташоване за 25 км. на південний захід від районного центру. Сільраді підпорядковані також села Водяно-Михайлівка, Новосамара, Пенькове. Площа становить 68,7 км².

Новоградівка розміщена по обидва боки річки Богодушної і простягнулася в напрямі з півдня на північ довжиною 15 км. На кожному березі річки утворено по одній вулиці. Водний стік належить до басейну Південного Бугу, зрегульований ставками, яких налічується - 15. Площа водного дзеркала 59,2 га. Лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Поверхня – хвиляста, лесова рівнина, розчленована балками і ярами, де виходять  на поверхню кристалічні породи Українського щита. Корисні копалини: піски, глина, граніт, коалін. На території Новоградівської територіальної громади переважають чорноземи звичайні середньогумусні незмиті. Площа лісонасаджень становить 105,8 га. Основні породи – дуб, клен, ясен. Площа сільськогосподарських угідь становить 6000 га. Головні культури – соняшник, озима, ячмінь, пшениця, гречка, кукурудза. Функціонує млин та олійня. 

Раніше село Новоградівка називалось Дворянське. Ойконім назви походить від представників дворянського роду, що проживали на цій території, зокрема панських володінь: Зеля, Пашкула, Кравченка, Гризи, Сороковського, Гурина.

В 1896 році землі входили до складу Херсонської губернії Єлисаветградського повіту Витязівської волості.

Зі слів Г. Лашкула «село засноване в кінці 18 століття на місці ліквідованого хутора Павловського. Залюднене переселенцями, що організували «новий град» над річкою Богодушна поряд із стародавнім скіфсько-сарматським культурним центром прадідухів».

По данным "Списка населенных мест Херсонской губернии", изданного Губернским статистическим комитетом в г. Херсон в 1896 г.

• Витязевская

Гризы х., Кривоносова эк., Кривоносовка д., Кривоносовой х., Лашкула хх., Медема эк., Мееровой х. (Кравцова), Николаевка с. (Бабанка, Дворянское), Никоры х., Обиженная д., Осиковата д. (Косюрина), Осиковатый х. (Фон-Бистром), Павловка д. (Трилицкое), Павловский пос. (Ново-Павловка), Раек х. (Андреевка, Бредюкова),  Сорочанец д. (БольшаяСорочановка, Сорчанова, Световцева), Трилицкаго эк., Унтилова х., Черникова х. (Фаддеев), Чеченина эк. (Рябченка), Яковлевка х. (Бухинскаго).

Записи бази «Проекту Союза Возрождения Родословных Традиций (СВРТ)»  за час Першої Світової війни 1914-1918рр.

№ п/п	Фамилия	Имя, Отчество	Губерния, Уезд, Волость, Нас.пункт
1	Гриза	Петр Иван.	Херсонская губ., Елисаветградский у., Витязевская
	Воинскоезвание: Рядовой Вероисповедание: Православное Семейноеположение: Женат Событие: Пропал без вести Дата события: 3.окт.14 Источник: «Именной список №720 убитым, раненым и без вести пропавшимнижним чинам.», стр.11508

Згідно перепису населення  1883-1885рр. село Дворянське мало 926 десятин землі, побудовано 3 доми, 18 хат, 1 землянка, 37 господарських будівель. Під посіви оброблялось 438 десятин землі. Дворянське входило до складу Херсонської губернії Єлисаветградського повіту.

Переселенці з м.Самари заселили землі на північний захід від Новоградівки. Так виникло село Ново-Самара, яке простяглося вздовж балки на декілька кілометрів та  умовно поділилося на назви – Колодязі та Скалеватка. Переселенці з м.Канева та м.Черкас поселилися на північному сході від Новоградівки, заснувавши село Пеньково. Назва походить від прізвища пана Панькова, що володів тут землями та мав маєток. В народі існує й інша назва села – Мунтянка. За розповідями, в балці поблизу села замело діда Мунтяна. З тих пір балку називають Мунтяновою.

На південь від Новоградівки розташувалося село Ружено, що складалося з декількох населених пунктів: Богодушне (від назви річки), Цимбалівка та Греково. Назва села походить від землевласниці боярині Ружанської. До 1917 року тут були володіння пана Сороковського, який мав, за переказами, 800 десятин землі. Збереглася назва – Сороковська балка.

139

Овсяниковка, наследниковПавловских

34

Список населенных мест Елисаветградского уезда на 1894 год.

Д. Новоградовка (Наградовка, Дворянское)

С х. Новоградовкою (Галтуренко, Меделяна и Сербула) по обестороны реки Богодушной в разброс.

Расстояние от уездного города 65 в., от волости 9 в., от ближайшей почтовой станции п. 9, от ближайшей станции ж. д. ж. 65, от ближайшей пароходной пристани пр. 65.

Население на 1892г.

Число дворов -24 

Число душ (мужчин) 82(женщин) 90

В том числе местных наделенных крестьян (мужчин)  женщин

Номер земской дачи - 52

Номер подворовой переписи 1883г. - 712

д. Ружино

с  х. х. Новоружинскими и Рощаховскими (он же Штундовый, Хлыстуна и Цымбала)

деревня на левой стороне х.х.Новоружинские на правой стороне , а х.Рощаховский  по обе стороны р.Богодушной.

Расстояние от уездного города 65 в., от волости  9 в., от ближайшей почтовой станции п. 9, от ближайшей станции ж. д. ж. 65, от ближайшей пароходной пристани пр. 65.

Число дворов - 26 

Число душ (мужчин) 107   (женщин) 107  

В том числе местных наделенных крестьян (мужчин) 36 (женщин) 33

Номер земской дачи - 50

Номер подворовой переписи 1883г. –  675

х.Селезнева, на правой стороне р.Богодушной.

Расстояние от уездного города 65 в., от волости 10 в., от ближайшей почтовой станции п. 10, от ближайшей станции ж. д. ж. 65, от ближайшей пароходной пристани пр. 65.

Число дворов - 2

Число душ (мужчин) 8   (женщин) 3

В том числе местных наделенных крестьян (мужчин) 0 (женщин) 0

Номер земской дачи - 50

Номер подворовой переписи 1883г. –  661

х.х. Скалеватка (Короткая, Ковальскаго и Гризоглазова) на балке впадающей справа в р.Богодушную.

Расстояние от уездного города 65 в., от волости 8-9 в., от ближайшей почтовой станции п. 8-9, от ближайшей станции ж. д. ж. 65, от ближайшей пароходной пристани пр. 65.

Число дворов - 3

Число душ (мужчин) 28   (женщин) 13

В том числе местных наделенных крестьян (мужчин) 0 (женщин) 0

Номер земской дачи - 52

Номер подворовой переписи 1883г. –  696

х. Сороковских и х. Буховецкаго (Турунжева, Новоселовка, эк. О.Ф.Буховецкой) раскинуты на протяжении 3-4-х верст по правой стороне р.Богодушной.

Расстояние от уездного города 65-75 в., от волости 14 в., от ближайшей почтовой станции п. 14, от ближайшей станции ж. д. ж. 60, от ближайшей пароходной пристани пр. 70.

Число дворов - 5

Число душ (мужчин) 35   (женщин) 23

Номер земской дачи - 51

Номер подворовой переписи 1883г. –  685.

У  1913 році в с. Ружено побудована перша школа, вчителем  якої працював  Матрос Олексій Романович. В Новоградівці школу відкрила пані Феодосія. То була церковно-приходська трьохкласна школа. Довгий час вона називалася Федосіївською. З 1927 року школа отримала інше приміщення – будинок німецького колоніста пана Зеля. З 1933 року відкрито семирічку. А вже в 1954 році – середню школу.

В 1964 році Федосіївську школу перейменовано в Новоградівську.

У Новоградівці містилася центральна садиба колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС, за яким закріплено 6142 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5806 га орної землі. Основна галузь господарства - хліборобство. Провідні культури - озима пшениця і кукурудза. Розвинуте також м'ясо-молочне тваринництво. За успіхи, досягнуті у виробництві сільськогосподарської продукції, 88 трудівників нагороджені орденами і медалями.

За післявоєнні роки в селі виросло 245 добротних житлових будинків. На кошти колгоспу споруджено приміщення середньої школи із спортивним залом, шкільний інтернат на 80 чоловік. Крім середньої школи, де 19 вчителів навчають 217 дітей, у селі є початкова школа. Працюють два клуби, бібліотека з фондом 9,6 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій для доярок, 5 магазинів, поштове відділення.
Радянську владу в Новоградівці встановлено у лютому 1918 року.
Протягом 1924-1927 рр. були організовані ТСОЗи «Ленінський», «Надія», «Згода», «Біднота», на базі яких у червні 1930 року створено колгосп ім. С. В. Косіора.
З 17 вересня 1941 року по 17 березня 1944 року територія була окупована гітлерівськими військами.  Під час Другої світової  війни 325 жителів села воювали на фронтах, 128 відзначені бойовими нагородами. На честь 197 загиблих односельців встановлено обеліск Слави.

Богодушна – права притока Громоклії, права притока Інгулу. Протікає в с. Нововасилівка, Малодворянка Єланецького району Миколаївщини, Новоградівки Бобринецького району Кіровоградщини. Від богодушний – божьей души, очевидно, через антропонім. Однойменних прізвищ на території сучасного Бузько-Інгульского межиріччя не зафіксовано.

Церковь Рождества Пресвятой Богородицы пгт Еланец — каменная однопрестольная. Построена на средства прихожан в 1815 году. Две церковно-приходские школы.

Приход: 635 дворов, 2900 прихожан.

В приход также входили села Наградовка — 26 дворов, 295 прихожан; Аристарховка — 25 дворов, 211 прихожан; Николаевка — 20 дворов, 195 прихожан; Велидаровка — 47 дворов, 270 прихожан. (1906г.)

Г. Ю. Касім (Одеський університет) Про переосмислення топоніма

Наградівка – Новоградівка???

При переосмисленні зазвичай змінюється не тільки значення основи, але і звучання. Як зазначив В. Пізані, внаслідок народної етимології «слово або зближується з другими, близькими за звучанням ... в результаті чого змінює своє значення, або ж зближується зі словами, близькими по значенню, і в результаті змінює свою форму ». Топонімічний матеріал показує, наскільки тісно переплітаються  обидві ці причини переосмислення слів: фонетичні процеси є поштовхом до зближення співзвучних слів, і навпаки - співзвучні слова, зближуючись спочатку за змістом, потім ще більше зближуються за звучанням. З одного боку, поштовхом до деетимологізації, а іноді і до переосмислення назви може служити фонетична  зміна - гаплологія (с. Семенасте з Семено-Настов- /са), випадання групи звуків (Наградовка і Новоградовка).