Берковичі колонії Громоклей

Берковичі колонії Громоклей. В центрі Ісаак та Міріам.
В третьому ряду, зліва, Овсій та Сара Берковичі.

В середині XIXст. сімнадцять єврейських родин переселилися з Полтавщини на бобринецькі землі. У 1857 р вони заснували в Єлисаветградському повіті Херсонської губернії колонію єврейських хліборобів Громоклію, яка за даними Єврейського колоніального суспільства була віднесена до другого етапу розвитку єврейського землеробства. и статус колоніста, переселенці звільнялися від військової повинності і податків строком на 25 років. Вклавши всю належну їм фінансову підтримку від держави в сільськогосподарське виробництво, єврейська сільгоспколонія Громоклія завдяки нелегкій праці хліборобів здобула славу рентабельного процвітаючого господарства. Спостерігалася динаміка зростання чисельності колоністів. У 1886 р в Громоклії проживало 256 чоловік, в 1896 р - 334, а в 1916-му - 380. У 1896 р 254 людини, а це були 42 родини, обробляли 600 десятин землі. Крім того орендували під посіви пшениці додатково 573 десятини. Про матеріальний достаток колоністів говорять такі дані. В середньому на одну сім'ю доводилося 6 площ та 2 корови. Колоністи мали побудовану ними ж синагогу, відкрили релігійну початкову школу для дітей. 

Міріам Беркович

Ісаак Беркович, 1922р.

Родина Ісаака та Міріам Берковичів були якраз тими, хто розбудовув Громоклію. Голова клану Ісаак тримав в Бобринці сирну крамницю. Розом з дружиною виховували семеро дітей. Відомі: Овсій (Шая), Маркус та Арон.  Помер  і похований Ісаак, наймовірніше  в Бобринці. На нашому старому єврейському кладовищі похоронена Міріам Беркович,  про що говорила могильна плита «Марьям Берковичь умерла на 68 году жизни», а далі   текст  на івриті. Жителі Бобринця поважали Берковичів за охайність, точність і пунктуальність, а в народі ходила говірка «точно як у Берковича».
 У Громоклії жило багато Берковичів. Часто шлюби здійснювалися між далекими родичами. Так, син Ісаака  Овсій Ісаакович (1889 року народження) одружився на своїй троюрідною кузині Сарі (1898 року народження), яка і в дівоцтві носила те ж прізвище, що і після шлюбу - Беркович. Продовжувачами їх роду стали Михайло та Борис Берковичі. 

Михайло Беркович, 6 місяців, Громоклія.

Михайло народився 1 червня 1917 року, в неділю, в колонії Громоклії. У ті роки в нашій місцевості орудували банди Махно і Петлюри. Тому, коли Михайлу виповнилося 2,5 роки і повинен був народитися його молодший брат Борис, родина переїхала в місто Бобринець, до якого було 15 верст. У Бобринці, Овсій та Сарра з сином, оселилися у діда по батьковій лінії на Поштовій вулиці. Будинок був без надмірностей, але досить зручний. Там було кілька кімнат і велика кухня. Михайло згадував: «Як з'явився на світ Божий брат Борис, я не пам'ятаю, але запам'ятався мені один епізод. Я залишився вдома з дідом. В цей час нагрянули петлюрівці. Особливо вони не лютували. Здається, їх дідусь нагодував, і вони нас покинули, так як нічого цінного, що могло їх зацікавити, у нас не було. Але я, чомусь, заплакав і, щоб мене заспокоїти, дід купив за 3 мільйони «рублів» молоток і подарував його мені. На цьому я заспокоївся». Дружиною Михайла стала Олександра (Сарра) Сендерова (1924 р.н). Від цього шлюбу на світ з’явилося двоє дітей. Помер Михайло в 2001 році.

Сьогодні Євгеній  Михайлович Беркович, кандидат фізико-математичних наук, доктор природознавства, проживає та працює в Німеччині, м.Ганновер.