Абетка Бобринеччини

Пропоную увазі читачів краєзнавчу редакцію. Це не просто абетка, а «Абетка Бобринеччини», складена за назвами населених пунктів, мікрорайонів міста, річок, балок, мостів та інших об'єктів розташованих на території нашого району. Сподіваюся, що спільна мандрівка рідним краєм стане вам до вподоби.
А

Адмінбудинок османських володарів ХVІІ ст. (теперішня поліклініка в центрі Бобринця) -  зберегла деякі риси архітектури магометан. Історія забудови, і загалом той  період в житті поселення не відомий. Тут за 350 років існування було: управління, в’язниця, армійський штаб армії Суворова. Ці  фортечні стіни  ще довго вібруватимуть людською сумною і  радісною пам’яткою. Біля цього будинку на вул. Бульварній   (нині пров. В. Порика) в 1754 році було знищено магометанський  мінарет.

Б 
Бобрик – товста вовняна тканина, яку виготовляли селяни. Незвичну назву тканина отримала завдяки схожості з бобровим хутром.  Що стосується виробництва тканини, то бобрик виходить за допомогою саржевого переплетення ниток, а його лицьова сторона - шляхом начісування, спеціальної обробки, при якій тканину покривають густим і стоячим ворсом. Бобрик відрізняється міцністю, зносостійкість і щільністю, це матеріал з відмінними теплоізоляційними якостями.

У Бобринці вироби з бобрика користувалися величезним попитом у військових та міської знаті. У 1839 році 15 майстринь з Бобринця брали участь у спеціальному конкурсі Імператорського двору.

В

Воєнщина – центральна частина міста, заснована у XVIII столітті «збіглими малоросами, утікачами від  кріпосної залежності».

Володимирівська сакральна кам’яна балка (бувша Сонцедарівка) – природна пам’ятка, збіг двох степових річок Сугоклія й Чакоклія. Первісне поселення тут з’явилося в ІІ  тисячолітті до народження Христа. Балка мала джерела (до сьогодні одне). Збереглися унікальні стовпи рукотворного капища (жертовника) угличів – слов’ян, дикоростучі лікарські трави, Андріївський солярний знак ( символ  Андрія Первозванного  у вигляді букви Т). Д.Тєлєгін у 1972 році сказав про  цю балку : „Ця  місцевість дихає історичною пам’яткою і збереження її наш священний обов’язок , якщо ми хочемо бути людьми”.

Г

Громоклія – єврейська колонія, колишнє власницьке село при річці Громоклія,в якому проживало 345 осіб, знаходились 30 дворових господарств, єврейський молитовний будинок, 2 лавки.

Грицькова – найдавніша частина поселення міста, по обидва боки річки Бобринка. Назва походить від легендарного першозасновника – Грицька Чубатого.

Ґ

Ґрунт - (від Grund — земля, основа) — самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови.

Найпоширеніші чорноземи Бобринечини  - звичайні малогумусні різного степеня еродованості. Зустрічаються чорноземи глибинні , лучні, вилугувані, а також лучно-болотні, торфово-болотні й дуже рідко пісчанігрунти. З материнських порід переважають леси, зустрічаються глинисті й піщані відклади, а також підпираючи материнські породи граніти.

Д

Дрофа - візитівка Бобринця: рідкісний реліктовий птах.

В 1867 році Бобринець от­римав власний герб Російсь­кої імперії, на якому зображе­но рідкісного реліктового пта­ха — дрофу в обрамленні семи снопів пшениці на си­ньо-жовтому фоні. Фолькло­рист і краєзнавець В.Ястребов згадує, що дрофи були, як шляховий вказівник: "Если вдоль дороги по полям бега­ют смешные толстые пти­цы, значит до Бобринца неда­леко".

Е

Електростанція – підприємство, де електрична енергія виробляється з інших видів енергії. Бобринецька електростанція вперше подала світло жителям міста в  1911 році. З архівних даних директором в 1946 році був Бондар.

Основним видом діяльності Бобринецького  РЕМ ПАТ «Кіровоградобленерго» є постачання електроенергії за регульованим тарифом. Товариство також надає інші послуги населенню та юридичним особам: встановлення, ремонт та заміна лічильників електроенергії, підключення будинків до електромережі, будівельно-монтажні та електромонтажні роботи. 

Є

Єврейська школа – пам’ятка архітектури, історії та культури міста.

Зі слів В.П. Литвака: «До 1917 року  приміщення належало приходській школі, за якою розташовувався будинок священика. Далі Миколаївська церква. За господарськими будівлями – церковний цвинтар. Всі споруди складали єдиний архітектурний комплекс.  Після революційних подій 1917 року тут розташовувалася єврейська семилітня школа. Викладачі Вельтер та Гінус. Проводилися курси медичних сестер. Повоєнний період - приміщення загальноосвітньої школи №2, дитячого садка, Будинку піонерів, дорожньої інспекції».

Ж

Жнива - це кульмінація хліборобського сезону, період збору урожаю злакових, від якого залежав достаток родини протягом року. На Бобринеччині зазвичай відбуваються в липні. Обжинковий сніп є символом успішно завершеної роботи, врожаю і достатку.

З

Заказник - це природна територія або акваторія, що виділена для збереження окремого природного комплексу або навіть окремого його компоненту. Місце тимчасової заборони полювання, заповідник.

Ботанічний заказник загальнодержавного значення "Богданівська балка" розташований (25,2 га) на схилах великої балки р. Сугоклеї  (Бобринецький район) Для цієї території характерні кам'янисті відслонення у вигляді гранітних плит.

Ботанічний заказник місцевого значення "Булгаківська балка" розташований неподалік від с. Піщане у Бобринецькому районі на площі 78 га. Територія заказника має дуже почленований рельєф і займає мальовничу балку на правому березі р. Сугоклеї. На схилах балки є численні виходи граніту, нерідко у вигляді кам'яних брил.

Ландшафтній заказник загальнодержавного значення "Шумок" цікавий в флористичному, фауністичному відношенні комплекс, площею 120,1 га. Він займає вузьку заплавну частину долини річки Бобринки та прилеглі схили.

Зелений клин – південно-західна частина міста. Заселена в 40-50 роках XX століття переселенцями, хліборобами-трудівниками з Західної України.

Землеробство – провідна галузь сільськогосподарського виробництва бобринчан. Після реформи 1861 року за селянами було закріплено по 5,7 десятин землі на ревізійну душу. У 1883 – 1885 рр. з 1752 господарств міста рільництвом займалося 714. Міщани-хлібороби на тривалий строк орендували 7864 десятин землі, а на річну оренду припадало 2952 десятин.

Зимівник – зимове житло запорожця за межами Січі.

З другої половини ХVІ ст. на землях села Олексіївки виникають запорізькі зимівники. Дані землі входили до Вольностей Війська Запорозького, де красиво кутами містилися зимівники запорозьких козаків Степана Залізняка, Петра Москаленка, Тихона Толстика, Грицька Гури, Степана Козуба, які  були контрольовані Петром Калнишевським. Олексіївський зимівник виник у зручному місці понад берегами річки Сугоклеї, у ярах та балках. Це був невеликий хутір. Через постійну загрозу з боку татар, в зимівнику займалися переважно скотарством, отже місце було зручним для пасовищ та водопою. Але пізніше стало розвиватися і хліборобство, і бортництво, і садівництво. Займалися козаки городництвом, рибальством та полюванням (особливо на лисиць), а також різними ремеслами.

І

Іконостас - (з грецької ε?ι?κον – ікона, στα?σις – місце стояння) — це вівтарна перегородка з розміщеними в певному порядку на ній іконами.

У Херсонських єпархіальних відомостях за 1875 рік повідомляється, що 15 травня того ж року в місті Бобринець в будинку настоятеля Миколаївського собору архієпископ Херсонський і Одеський Леонтій зустрівся із знаменитим героєм війни 1812 року та Кримської кампанії графом Остен-Сакеном. За документальними даними, саме в Бобринці графа охрещено. У знак вдячності він пожертвував церкві значні кошти для придбання церковного приладдя та грецьких ікон 16-17 ст.

К

Криниця «Сварода» - унікальна пам’ятки  природи «Живий коловорот води».

З переказів старожителів єврейської діаспори Й.Я.Каневського, С.І.Андрашкіна та Л.М.Паладія в Бобринці на території нинішнього парку ім. М.Кропивницького, сучасна вулиця Миколаївська та провулок Базарний, 14Х14 кроків від сходу на захід, у самому серці міста, знаходилася жива пам’ятка природи та людської праці СваРода, яка отримала від наших батьків назву «Живий коловорот води». Це джерело-криниця було збудовано Іудохристиянами в кінці ХVІІ на початку ХVІІІ ст., а очищене й окультоване в 1767-1769 роках. Глибина 20-22 м, ширина 1,5 м. Запас води був невичерпний, оскільки під джерелом знаходиться надпотужне озеро цінних водних запасів.

Л

Локанда - Історичний  торгівельний , господарський, географічний центр  Бобринця. Назва – від слова „локати”  - місцекупівлі – продажу , вербування вільнонайманих робітників. З даху Локанди влітку 1905 року Лев Бронштейн (Троцький) вів 12-годинну промову – заклик до  селян. Тоді його слухали 7 тисяч осіб 
(„Елисаветградские новости” № 32 , 1905р.).

М

Міст–споруда для переїзду або переходу через річку, залізницю, яр і т.ін., кладка, понтон, віадук.

Керейовський міст через річку Бобринку збудував меценат, член міської думи Керейов. У фінансуванні брали участь – меценати-підприємці Ворніков, Дмитрян, Чичеін, Домбровський. Давня назва дерев’яного мосту  Олексіївський.

Цинциківський кам’яний земський міст  побудований, в 1877 році, громадою Цинциківщини – південно-західного кутка нашого міста.

Рущанський міст через річку Богушку знаходиться в  північно-східному районі міста, за легендою, збудований заможним циганом.

Венеціанські містки збудовані в 1880 роках.

Н

Нащадок -  людина стосовно до своїх предків, потомок. Люди майбутніх поколінь.

За Г.О.Лашкулом «ми – українці, нащадки світлих оріїв, на наших землях народжувалися і формувалися перші ознаки слов’янства та його державності, а славні представнику Степу (саки, косаки) стали оплотом України-Руси».

О

Озеро – природна або штучна заглибина, заповнена водою.

Солоне озеро розташоване поблизу села Веселівка. Воно являє собою штучну водойму, створену на річці Сухій. Вода у озері сильно мінералізована.

Оріанський храм – духовний центр наших предків,  уличів, відкритий глибоко під землею. За розповідями нашого земляка Д.Ф.Кобифи: на лівому березі річечки Богушки знаходилась знаменита «Роща-дубрава» зі своїм капищем-святилищем. Під час релігійних переслідувань уличів, за їх духовне оріанство (Xст.), князем Володимиром, наші предки глибоко під землею відкрили свій таємний Оріанський храм.

П

Па́м'ятка приро́ди — окремий унікальний природний об'єкт, що має наукове, пізнавальне, історичне, культурно-естетичне значення.

Ботанічна пам’ятки природи «Макарівський ліс» заснована в 1989 році на території 6 га.,  знаходиться на території села Солонцюватки.

Геологічна пам’ятка природи «Слони» - заснована в 1989 році на території 5 га.,  знаходиться на території села Златопілля.

Парк – великий сад або гай для прогулянок з алеями, квітниками, а також з обладнанням для відпочинку і розваг.

На карті забудови міста Бобринець кінця ХІХ століття парк ім. Кропивницького в позначках забудови центру міста значиться як «сквер». За свідченнями старожителів та за архівними документами вініснував до Великої Жовтневої революції і після неї. До війни вечорами сквером та білянього гуляли бобринчани. Під час окупаціїнімецько-фашистські вояки в ньому хоронили своїх солдат. 47 радянських воїнів, що загинули під час визволення міста 16 березня 1944 року були поховані теж в сквері в Братській могилі. В післявоєнний час міський сквер стає центром  відпочинку жителів міста та його гостей.

В 1955 році згідно рішення виконкому міськради на Братській могилі був встановлений пам’ятник виготовлений полтавською художньо-виробничою майстернею у вигляді скульптури з залізобетону воїна на постаменті. Пам’ятник «Братська могила радянських воїнів м. Бобринець» потрібно розглядати, як площу навколо скульптури, по боках якої розташовані 6 чавунних плит, на яких викарбувані прізвища похованих, біля підніжжя скульптури – «Вічний вогонь» у вигляді зірки.

На центральній алеї величаво стоїть пам’ятник-погруддя славному сину нашого степового краю, одному з засновників першого українського драматичного театру – М.Кропивницькому, який було відкрито 15 листопада 1972 року, з нагоди 89 - річниці створення першогоУкраїнського драматичного театру. Автор скульптор В.В.Френчков (1949 р.)

Обабіч парку стоїть пам’ятний знак «Загиблим воїнам-інтернаціоналістам та жертвам Чорнобильської катастрофи», як натяк людям, що завжди чатує на нас небезпека і є Ті, які не шкодуючи власного життя ідуть на боротьбу з нею.

Р

Рельєф – сукупність нерівностей на земній поверхні. Рельєф Бобринецького району лежить на південних відрогах Придніпровської височини. Поверхня – хвиляста лесова рівнина, розчленована річковими долинами і густою сіткою ярів та балок, у яких відслонюються кристалічні породи. Найвища точка над рівнем моря -218м (на північвід с. Витязівки).

Рущина – північно-східний район міста, серцем якого була річка Богушка (притока Бобринки). Куток заснований «збіглими малоросами з Полтавщини та Черкащини у XVIII столітті», що підтверджує у своїх записках популярний краєзнавець Кіровоградщини, Заслужений журналіст України Ю.М.Матівос.

С

Сирівщина – давня назва Пониззя. Східний район міста (вниз від Миколаївської церкви), що розмістився на лівому березі Бобринки.

Собор – головна чи велика церква міста, головна церква в монастирі.

Свято - Вознесенський собор – пам’ятка архітектури та містобудування, споруда 1912 року. Собор на честь Вознесіння Господ­нього був закладений у 1898 році, споруджувався на кошти дійсного статського радника Ворникова. Автор проекту — талановитий єлисаветградський зодчий Яків Васильо­вич Паученко (1866-1914). Собор споруджено у «візантійському стилі».

У плані собор має хрестоподібну побудову, центральний купол посадже­но на 12-гранний барабан. Інші чотири куполи розміщено на 8-гранних бара­банах. Із заходу над головним входом підноситься дзвіниця. В об'ємному влаштуванні церкви збережено прин­цип трьох основних частин: притвор, неф, вівтар.

Дуже своєрідним видається конс­труктивне вирішення інтер'єру. Відкри­ті ребра арок, що перетинаються, пе­рекривають внутрішній простір, утво­рюючи оригінальну композицію, яка не має аналогів на території нашого регіону. 

Т

Трактир панича Медового – будівляв якійв 60-х роках XIXст. починали  в аматорському гуртку свою театральну діяльність Марко Лукич Кропивницький та Іван Карпович Карпенко-Карий.

У

Урочище –ділянка, яка виділяється серед навколишньої місцевості природними ознаками. В Бобринецькому районі до об’єктів природно-заповідного фонду відносяться заповідні урочища Мертвоводдя, Чобіток та Юр’ївська балка.

Ф

Фонтан – струмінь води, що б’є вгору. Місце відпочинку бобринчан в парку ім.М.Кропивницького з серпня 2017 року.

 Фотоательє - ателье  де на замовлення виконують фотографування та виготовлення фотографії. 

Х

Ходи підземні – розгалужена сітка підземних лабіринтів міста, печери. Хто , коли й навіщо почав їх будувати , достеменно  не відомо. Але дослідження  професора  Д.Тєлегіна, краєзнавця Г.Семеська підтверджують , що місто Бобринець, як і Троя, Рим, Київ, має подібну  систему підземель, які функціонували в ІІІ – ступеневій системі сакральних ходів, храмів, сховищ, баз, склепів тощо.

Храм – будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди.

Пантелеймонівський храм - оригінальний православний храм Св. Пантелеймона, збудований  1886-1889 рр.  Анною Дмитрян. За заповітом, у родинному склепі під храмом,  була похована А.Дмитрян. Зруйнований  під час революційних подій 1917 року.

Щороку в січні,  до революції 1917 р., на честь Ганни Михайлівни служили молебен у Св. Пантелеймонівському храмі у Бобринці та в Ковалівській церкві Єлисаветграда; роздавали милостиню, лікували немічних та хворих.

Свято-Троїцький храм – православний храм в селі Кетрисанівка, збудований в 1907 році. Кошти виділили поміщики Свірчевський, Кобза та Д.Бронштейн.   На цеглі з якої побудована церква знаходиться клеймо – букви С. К. Б. Художні і позолотні роботи  виконував Лебедєв Василь Петрович. Освячено храм на свято Трійці.

Ц

Церква – релігійна організація духівництва і віруючих, об’єднана спільністю вірувань і обрядовості. Будівля в якій відбувається християнське богослужіння.

Миколаївська церква – найстаріша духовна споруда м.Бобринець, освячена у 1792 році. Дерев'яна Миколаївська церква на місті сучасної кам'яної була зведена за благословення вікарного єпископа Іова. Раніше на цьому місці функціонувала Миколаївська православна каплиця. Дерев'яна церква проіснувала до 1840 року.

Кам'яна Свято-Миколаївська церква була збудована в 1853 році за типовим проектом в стилі пізнього класицизму. Будівництво церкви велося на кошти княгині Дмитрянської. Храм був тринавним і однокупольний з вівтарем, виділеним напівкруглою апсидою на східному фасаді.

Настоятель храму святителя Миколая Чудотворця, з 1993 по 2017 роки, - протоірей Юрій Онисько.

Покровська церква  - православна церквав в селі Василівка, збудована в 1903 році. Освячена на свято Покрови Пресвятої Богородиці.

Свято-Михайлівська церква - православна церква в селі Миколо-Бабанка, збудована в 1795 році. Освячена  в день Михаїла Архангела. Спочатку церква була дерев’яна. Сільська громада виділила в користування церкві 33 десятини землі. В 1870 році на пожертвування громадян села навколо дерев’яної церкви було розпочато будівництво сучасної цегляної церкви і закінчено в 1875 році. Цеглу на будівництво церкви надано з місцевого цегляного заводу, що належав поміщику Івану Балману. Цегляний завод знаходився між селами Миколо-Бабанка та Василівка. Особливої уваги заслуговують церковні дзвони. Вилиті вони на замовлення  на Миколаївській судноверфі. Звук головного дзвона чітко було чути за 30км.

Цирульня - (польськ. cyrulik) – приміщення в якому працював цирульник, перукарня.

Заклад в місті знаходився на розі вулиць Базарній та Миколаївській.

Ч

Чакоклія в перекладі «чиста вода», давня назва річки Бобринки . Бере початок  ліворуч Дуплонатової могили, у неповторному місці на роздоріжжі Чорного Клобутського шляху з татар до Чорнолісся.  За свідченням історика – краєзнавця Г.О.Лашкула, ця місцина – унікальне природне утворення, що нагадує Тризуб, є заповідною зоною земного розлому, вершиною Дикого Степу.

За Д.Телегіним з Бобринки човнами торговці заходили в скритні лагуни – сховища, що були під землею.

Ш

Шпаків-Клобутський шлях – стратегічний шлях на межі якого лежить м.Бобринець, що фактично є центром однойменної паланки. (за Г.О.Лашкулом «Ювілейні історичні арабески краєзнавця Георгія Лашкула»)

Щ

Щедрі́вки — величальні українські народні обрядові пісні, які виконуються  під Новий рік і у Щедрий Вечір. Відповідно до різдвяно-новорічних звичаїв, щедрівки, як і колядки, величають бобринецьких господарів та їх родини.

Ю

Ю́шка (також юха) — рідка страва. Юшкою називалися м'ясні, грибні й рибні відвари, які слугували основою для більшості рідких страв. Юшкою також називали відвари, вже заправлені картоплею, локшиною чи галушками. Таку ж назву мали овочеві й квасоляно-горохові супи.

Харчова культура наших земляків була неперевершеною. Тільки Єлисаветград міг скласти конкуренцію Бобринцю,  а такі страви як дрохв’яна юшка, вертути та бринза йшли поза конкурсом.  Проїжджі говорили «Так як пригощають бобринчани, не вміє ніхто!».

Я

Ярмарок – тимчасовий періодичний захід, в рамках якого продавці демонструють та продають товар споживачам. Наприкінці ХVІІ ст. у Бобринці щороку відбувалося чотири ярмарки. В XXI ст. ярмарки відбуваються з нагоди міських і державних свят. 

Ь

Ь - остання літера алфавіту, що пом’якшує назву міста Бобринець.

Згідно з праслов’янською Велесовицею розкодовано як Божественний зв'язок поколінь.(за Г.О. Лашкулом «Ювілейні історичні арабески краєзнавця Георгія Лашкула»)