Сторінки

Великі і малі річки Бобринеччини

На степових просторах Кіровоградської області протікає близько 600 вели­ких і малих річок. Багато з них не мають навіть назви. Але є й такі назви, які ми по праву вважаємо історичними, їх знаходимо у працях вчених давніх часів, літописах, в усній народній творчості. Таких річок є на карті області немало. Головні з них – Дніпро, Південний Буг, Інгулець, Інгул, Вись, Тясмин, Синюха, Сугаклія, Громоклія.
Так склалось, що протягом тисяч років наші землі стали шляхом по якому пройшли орди різноманітних завойовників - пра-арійці, кіммерійці, скіфи, сармати, готи, гуни, авари, угорці, болгари, печеніги, половці, монголи, татари - чи можна їх всіх перелічити? Вогнем і мечем пройшли завойовники нашим краєм і недарма за цими місцями надовго закріпилась назва - Дике Поле. Степи, козацькі зимівники по балках та татарські загони, що триста років господарювали на цих просторах - ось типовий пейзаж наших країв трьохсотлітньої давнини. Тому навіть назви наших річок здебільш мають татарське походження - Ташлик, Кагарлик, Інгул, Громоклея, Сугоклей. Татари, мабуть, не досить добре «орієнтувалися на місцевосці». Дві річки, що течуть з півночі на південь, мають однакову назву - в XVII ст. їх звали Єнгула, потім Великий і Малий Інгул, а далі - просто Інгул та Інгулець. Сама ж назва з татарської (Єні Ґуль) - Новий потік (річка).
Зупинюсь на річках басейну Південного Бугу, що протікають Бобринецьким районом: Громоклія, Сугоклія, Мертвовід, Гнилий Єланець, Осиковата, Бобринка, Лозоватка, Богодушка, Дрюкова. Загальна протяжність рік 331 км, із них регульовано ставками 59 км. Ширина заплав — 25-45 м. Заплави в основному сухі, порослі луговими травами та чагарниками. Річки належать до типу рівнинних, переважно снігового і дощового живлення. Підземний стік відіграє незначну роль.

                                                          БОБРИНКА
Бобринка -  права притока Інгулу, довжина 102 км, площа басейну 1545 км², долина завширшки 2,5 км, глибина до 60 м, річище слабозвисисте, пересічна ширина у пониззі 5 м, похил річки 1,4 м/км, живлення снігове і дощове, вода слабомініралізована.
Маленька річка Бобринка  (Чакоклія – «чиста вода»),  бере початок  ліворуч Дуплонатової могили, у неповторному місці на роздоріжжі Чорного  Клобутського шляху з татар до Чорнолісся. ЇЇ чистий джерельний струмок припнув до себе спочатку городи, а далі сільські хати. За свідченням історика – краєзнавця Г.О.Лашкула, ця місцина – унікальне природне утворення, що нагадує Тризуб, є заповідною зоною земного розлому, вершиною Дикого Степу. За реєстром 1697 року ці землі належали Вольностям Запорозьким. А професор історії, наша землячка Наталія Яковенко називає курган «Сторожем степу», мовчазним свідком далеких часів. Які таємниці тримає Могила?
Скільки людей припадало вухом до її лона, щоб послухати пісню степу чи то самим розповісти їй легенди, які не зміг стерти з людської пам’яті  невблаганний час.
 Записки полковника Данила де Баскета підтверджують зміст легенди про трьох дубів – велетнів, про дупло – схрон (звідси і назва – Дуплонатова) , про бій взимку 1697 року  між татарами та козаками, про те, що саме козаки насипали могилу шапками, а з дуба витесали три хрести.
За переказами старожила Присяжного М.М., Чорний шлях називали Миргородським чумацьким шляхом до Криму, а поруч із джерельцем, витоком річки, чи то  рукавом витоку, як стверджують краєзнавці – географи, стояла корчма. Тут зупинялись чумаки, щоб перепочити, саме  на цій місцині набратись сили, напитись чистої джерельної води.
У ті часи річка була повноводнішою, ширшою -  тепер вона замулена.
На березі річки Бобринка є дивовижна місцина, яку можна назвати перлиною, унікальним куточком природи, що вражає своєю самобутністю, красою та оповита серпанком містики. Тут гарно будь-якої пори. Заворожує не тільки звивиста стрічка річки, яка була ще кілька десятиліть тому повноводною. Вражає й унікальний ландшафт, де природа створила неймовірно талановиту картину з крутими кам’яними схилами, печерами, навислими над водою брилами гранітних скель, коріння яких вросли в землю далеко від берегів річки, розмаїттям квітів та дерев.
Цю місцину деякі довгожителі Бобринця сьогодні називають величезним природним музеєм просто неба, давши їй назву Володимирівська балка. Бо тут є можливість ознайомитися з рідкісними експонатами: і геологічними, і ботанічними, і археологічними, і культурними. Вони переповідають нащадкам про диво, яке до сих пір зберегла природа на одній із скель: залишки слідів людської ноги, копита коня та крісла. Існує три версії легенди. За першою – ці сліди залишив монах, який йшов з Афонських гір і сів спочити та помолитися. Сила його молитви була настільки великою, що від неї й залишилися сліди. За другою – тут відпочивав давньоруський богатир-витязь, а третя говорить, що сам Господь посвятив ці місця. Таємничості додають і струмочки, що витікають зі скель. Микола Кравченко, бобринчанин розповідає, що колись джерело било фонтаном до 15 сантиметрів.
Професор Д.І.Телегін під час археологічних розкопок Олексіївської стоянки первісної людини Кроманьйонського періоду дискутував про започаткування міста Бобринець і центром поселення визначав так звану Хрестовоздвиженську криницю-копанку, яка пізніше згадується як козача балка «Хрест». Д.Телегін на землі намалював схему, що нагадувала хрест святого Антонія. Тобто, перехрестя річок Сугоклея та Бобринка утворюють Солярний символ, який в дохристиянський період був язичницьким капищем, що зареєстровано на археологічній карті кіровоградського археолога Берковича-Лепінського (50-ті роки ХХ ст.) А в християнський період використовується як місце Хрестовоздвиження для здійснення інших ритуальних та канонічних цілей.

МЕРТВОВІД
Ліва притока Південного Бугу. Довжина 144 кілометри, площа басейну 1820 квадрат­них кілометрів, долина річки переважно трапецієвидна, ширина до 3 км, глибина до 40-50 м, похил річки 1,8 м/км. Вперше згадується у "Літопису" Самійла Величка за 1697 рік. Початок бере біля села Червонозорівки Бобринецького району, у Буг впадає на тери­торії Миколаївської області. Вода річки використовується для потреб сільського госпо­дарства. Назва говорить сама за себе — у річці практично не водиться ніяка живність. Мож­ливо, саме її мав на увазі Геродот, коли писав, що у Буг впадає річка з гіркою водою.
ГРОМОКЛІЯ
Ця річка відноситься до числа тих, які прийнято назива­ти великими, бо довжина її становить 102 кілометри. Починається вона в Іванівці Бобринецького району, протікає с.Кетрисанівка, впадає в Інгул на території Мико­лаївської області. Річка істо­рична, вона згадується у "Літопису" Самійла Величка у зв'язку з подіями 1693 року, у працях українських істориків. Через Громоклію проходив кордон Запорізької Січі і Бугогардівської паланки. На кінець існування Січі вздовж Громоклії було розташовано 11 козаць­ких зимівників. Більше знахо­дилося лише на Інгулі (17), на Дніпрі (14). З цих зимівників пізніше виросли населені пунк­ти. До нашого часу збереглися Іванівка та Веселівка.
Ведуча: Назва річки походить від її властивостей. Хоч вона тиха, рівнинна, та в окремих місцях, де є кам'яні пороги, шумить, гуркоче між гранітними валуна­ми. Як і у всіх річках, що течуть між скелями, вода часто покривається плямами — сугою, які прилипають, ніби приклею­ються до берегів, каміння. Звідси — Громоклія.

ГНИЛИЙ ЄЛАНЕЦЬ
Гнилий Яланець, ліва притока Південного Бугу, довжина 103 км, площа басейну 1235 км², долина трапецієвидна, ширина до 3,5 км, глибина до 80 м, річище звивисте, ширина до 10 м, глибина річки пересічно 1 м, похил річки 1,3 м/км, основна притока Солона, живлення снігове і дощове, влітку на окремих ділянках пересихає, вода річки слабо мінералізована, льодостав з середини грудня до кінця лютого.
Назва походить від слова "ланець" — бідняк, жебрак. Річка тече у Кіровоградській та Миколаївській об­ластях. Бере початок неподалік села Бобринки Бобринецького району. Нижче села Буховецького річка переходить у широку долину і приймає справа притоку — річку Солону. Влітку часто переси­хає.
КОДИМА
Річку з такою назвою на карті області не відшукаєш. Навіть не всі жителі нашого Бобри­нецького району, знають про її існування та де вона зна­ходиться, Вона така маленька, що її можна пройти від початку до впадіння у Громоклію за півтори - дві години. Але вона яскравим рядком увійшла в історію України.
Розкриємо другий том літопису і Самійла Величка. У примітці до рядка "повертаючись отак, неспрдівано зіштовхнувся він (татарський султан Онит. — Ю.М.) на долині Кодими, у степах... з козаць­ким військом, що було при Палію...", сказано: "Кодима — місцевість уздовж р. Кодими, притоки р. Громоклії, яка впадає в р. Інгул". Назву річці дали переселенці з теперішньої Одесь­кої області, де тече річка Кодима, на ній розташовані міста Балта і Великий Бобринець.
У вересні 1663 року у долині Коди­ми зіткнулися тата­ри згадуваного султана з військом Семена Палія. У дводенному запеклому бою багато поганців було вбито й поранено, і вони відступили, зазнавши значних втрат і ганьби, повідомляє літо­писець. Про важливість пере­моги на Кодимі свідчить те, що царський уряд щедро нагоро­див полковника Палія сукном кармазином, китайським шов­ком, двома парами соболів, дорогоцінним хутром чорних лисиць. Кожен козак Палієвого полку отримав по сто єфимків — тогочасних карбованців.

СУГОКЛІЯ

Точно така ж ситуація і з Сугоклеями - чотири річки мають таку назву. І всі, так чи інакше, являються правими притоками Інгула.
Сугоклія, права притока Інгулу, довжина 44 км, площа басейну 527 км, похил річки 2,1м/км, живлення переважно дощове і снігове, льодостав з грудня до середини березня. Сугаклія, про яку йтиме мову, протікає територією Бобринецького району і владає в Інгул. Довжина її 58 кіло­метрів. Площа басейну 983 квадратних кілометри. Має рівнинний характер, широку долину. Воду річки використо­вують для побутового водопо­стачання і зрошування. У роки існування Нової Січі на берегах Сугаклії виникали козацькі по­селення.
Власне Сугоклей (в нижній течії Сугоклія) починається біля Семенівки і протікає Компаніївським та Бобринецьким районами. Інша річка - Сугоклія-Комишувата, частіше її знають під іменем Комишуватої, вона протікає через Компаніївку. Це найбільша ліва притока Сугоклею. Ще один Сугоклей (Сугоклія-Кам'янувата) протікає в Кіровоградському районі. Річка історична, згадується у «Літопису» С. Величка.
Історик Д. Яворницький в своїх працях згадує ще одну річку - Сугоклейчик, яка є притокою Сугоклею.
Так чому ж їх названо цим іменем? Відповідь нам дає все той же Д. Яворницький. У V - XVI століттях в наших степах паслись великі табуни степових антилоп - сайгаків, яких в той час звали сугаки (сугак). Сугак-ли татарською - місцевість, де було на той час багато сайгаків (сугаків).
У нас вона здавна зветься Сугаклеєм, а у своїй нижній течії - Сугоклією. Років із сто назад це була досить повноводна річка, з багато чисельними плесами.
Звичайними тут були карась, щука, головень, а по ямах, починаючи від Кам'яного броду, зустрічалися і соми. На лівому березі в наших місцях у неї впадає річечка Криничувата, на правому - Лозуватка. Мостів у ті часи на річці не було, переправлялися бродом, яких було декілька - перший, головний, на шляху з Компаніївки, - біля хутора Бранькового. Далі було два броди на Нечаївку - один, не доїжджаючи до сучасних Голубієвичів, інший - біля Льоху. Наступний брід (поблизу сучасного мосту через Сугоклей), був на дорозі, що вела до Антонівки та Федосіївки (тепер Червоновершка). Останніх три були в. Криничуватому, найвідоміший з них - Кам'яний брід.
БОГОДУШКА
Богодушка  річка в Україні, в межах Бобринецького району  (с.Новоградівка) Кіровоградської області та Єланецького району Миколаївської області. Права притока  Громоклії (басейн Південного Бугу). Довжина 38 км. Площа басейну 213 км². Похил річки 2,8 м/км. Долина коритоподібна, завширшки 1,5 км, завглибшки до 40 м. Річище завширшки 2 м. Річка зарегульована численними ставками комплексного призначення. Використовується на потреби рибництва, водопостачання. Влітку часто пересихає. Богодушна бере початок біля села Водяно-Михайлівки. Тече на південь і південний схід. Впадає до Громоклії на північній околиці села Возсіятського.
ЛОЗУВАТКА
Лозуватка, Лозоватка — річка у Бобринецькому районі Кіровоградської області, права притока Мертвоводу (басейн Південного Бугу). Довжина річки 14  км., похил річки — 6,0 м/км. Формується з декількох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 58,2 км².Лозуватка бере початок на північно-східній околиці села Павлогірківки. Тече переважно на південний захід і на південній околиці села Дончине впадає у річку Мертвовод, ліву притоку Південного Бугу.
ДРЮКОВА
Дрюкова — річка у Бобринецькому районі Кіровоградської області, права притока Сугоклії (басейн Південного Бугу). Довжина річки 22  км., похил річки — 3,8 м/км. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 188 км².
Колишня назва Грузька, права притока якої була річка Бобринець. Дрюкова бере початок з водойми на південно-західній околиці Мар'янівки. Тече переважно на південний схід в межах сіл Червона Долина та Великодрюкове. На околиці Бобринця повертає на північний схід і впадає у річку Сугоклію, праву притоку Інгулу.


Список літератури

1.Голобородько В. Ингулец скифский, половецкий, татарский, козацкий / В. Голобородько // Городской курьер. – 2008. - № 21. – С. 11
2.Дяченко Л. Д., Ковальов М. М. Рідний край Кіровоградщина. – Кіровоград, Облуправління по пресі. – 1992. – 150с.
3.Кузик Б. М., Білошапка В. В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2-х т. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005.
4.Матівос  Ю. Такий загадковий Інгул / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2007. – 11 грудня. – С. 5.
5.Матівос  Ю. Течуть річки – великі і малі // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С.3

6. «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — 192 с.

Немає коментарів:

Дописати коментар