Календар пам'ятних дат

Період	Подія
Доба неоліту	Існування трипільської культури
ІІ-VІ століття після  народження Христа	Будівництво першого кола  підземних ходів  з печер Володимирівської балки до протоки Бобринки , річки Віщої були на глибинах від 5 до 20 метрів ( їх майже знищено). Підземні ходи цього часу мали релігійно – магічний характер.
X-XVст.	Будівництво другого кола  охоронних підземних ходів  від річки Чакоклія (Бобринка) до центру міста  ( колишнього Будинку творчості).
1697	За реєстром землі краю належали Вольностям Запорозьким.
Зима 1697р.	Бій між татарами та козаками на роздоріжжі Чорного  Клобутського шляху (тепер Витязівська дорога). Багато козаків залишилося лежати в Дуплонатовій могилі.
1700-і	Забудована унікальна жива пам'ятка природи та людської праці, що знаходиться у самому серці міста БобринецьСваРода, - сучасна вулиця Леніна та провулок Базарний, 14 х 14 кроків від сходу на захід, територія нинішнього парку ім. Кропивницького. Забудоване джерело-криниця іудохристиянами міста за наказом адміністрації магометан.
1740-і	Народження Максима Залізняка. Вперше с. Алексіївка фігурує як батьківщина Максима Залізняка у відомого дослідника Запоріжжя А.О.Скальковського. Він у своїй праці «Наезды гайдамак на ЗападнуюУкраину в XVII в.» говорить: «На річці Громоклей, в Бобринецькому повіті Херсонської губернії, де тепер село Алексіївка, жив старий запорожець Григорій Залізняк, бувший курінний товариш і полковий осавул, який до 1755 р. сидів зимівником на річці Сурі, Кодацької паланки, а опісля переселився туди. Із двох синів молодший Максим заступав його у війську в Тимошівському курені. Запорожці того куреня говорили, що він був родом із Польщі, зі села Пиковець і щойно, в 1740 або в 1750 р., прибув на Запоріжжя. Але всі погоджувалися, що Максим Залізняк був козак хоробрий, розумний, грамотний і довго служив у військовій пушкарській команді.
1700-1900	Будівництво третього кола  підземних ходів.  Ця катакомбна  забудова  була найдосконалішою. З Бобринки човнами торговці заходили в скритні лагуни – сховища, що були під землею. Практично всі храми, Локанда ( м’ясний павільйон  у Бобринця) навчальні заклади, юдейські синагоги мали зв’язки та виходи в потаємні місця „схрони”. Карти – схеми  ходів  знаходяться в еміграційних колах європейської діаспори.
1754 – 1764	Поселення козака Хоми Бобрика (за легендами)
1754	Біля  Адмінбудинку османських володарів XVII ст. (нині поліклініка в м.Бобринець) на вул. Бульварній (нині пров. В. Порика) було знищено магометанський мінарет.
1767	Бобринець виник як запорозький зимівник на землях Бугогардівської паланки. Варто додати, що протягом XVIII століття ця паланка мала свою особливу печатку. До наших днів збереглися прориси зразків цієї печатки 1750-х та 1770-х років із зображенням дикого козла та списа, супроводжуваним написом: "ПЄЧАТЬ ПОЛКОВАЯ БУГОГАРДОВОЙ ПАЛАНКИ". Запорізький полковник Андрій Кийнаш доповів Кошу (козацькому управлінню), що недалеко від річки Сугоклія засноване поселення Малий Бобринець.
1767-1769	Розчищене і окультурене джерело-криниця (СваРода) Глибина його складала 20-22 м, ширина 1,5 м. Запас води був невичерпний, оскільки під джерелом знаходилося підземне надпотужне озеро цінних водних запасів.
1776-1784	Бобринець в складі Єлисаветградського повіту Новоросійської губернії.
1784-1795	Бобринець віднесено до Катеринославського намісництва.
1792	Закладена і освячена Миколаївська церква (дерев’яна) м.Бобринця за благословення вікарного єпископа Іова…
1795-1802	Бобринець віднесено до Вознесенького намісництва
1802	Бобринець в складі Єлисаветградського повіту Миколаїської губернії
з 15 травня 1803 - 1828	Бобринець в складі Єлисаветградського повіту Херсонської губернії
1816	Перепис населення. У місті проживало 1910 чоловік.
6 грудня 1828	Надання статусу повітового міста Бобринець. Утворено Бобринецький повіт Херсонської губернії. «Указ  II 2495 и 2496 предписываютпередать гг. Елисаветград и Ольвиополь, находящиеся внутри военных поселений, в ведомство начальства военных поселений с упразднением в них уездных учреждений, но с сохранением прав и преимуществ, присвоенныхгородскимсословиям. При этом в ведомство начальства военных поселений передаетсяполиция, судебная же и податнаячастьостается в ведении губернских властей. Вместе с тем предписывается упразднить Елисаветградский и Ольвиопольский уезды и из их частей образовать новый уезд, при чем учредить вновь город при селении Бобринце и уездназвать Бобринецким.»   http://forum.vgd.ru/23/67286/20.htm
1840	Замість дерев'яної Свято-Миколаївської церкви споруджена однойменна кам'яна.
1841	В місті  Бобринець відкрито трикласне повітове училище
7 листопада 1847	Затверджений для Бобринця герб в символіці якого домінувала тема місцевої природи та господарського побуту околиць міста. «У верхній частині щита герб Херсонський, а у нижній, просторій, на блакитному тлі посередині невеликий чорний щиток, на якому птах дрохва, і навколо щитка вісім хлібних снопів».
1854	В обладнаному під театр приміщенні відбувалися спектаклі трупи Л.Млотковського.
1856-1859	в школі №1 навчався корифей українського театру Іван Карпович Тобілевич.
1858	Б.Кене переніс у бобринецькій емблемі герб Херсонщини до вільного куту щита й замінив барву малого щитка на золоту.
1859-1965	І. К. Тобілевич працював у Бобринці.
1860-і	В Бобринці жили і працювали корифеї українського театру М. Л. Кропивницький і брати Тобілевичі — І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, які створили в місті аматорський театральний гурток.
1861	Внаслідок реформи за селянами було закріплено по 5,7 десятин землі на ревізьку душу.
1861	Боринець поділявся на дві частини: Рущину і Грицькову... (Прим. М.Кропивницького).
1861	М.Кропивницький вступив на службу в Бобринецький повітовий суд.
1861	У приміщенні Свято-Миколаївської церкви вперше у нашому краї було зачитано Маніфест про звільнення селян від кріпацтва.
Літо 1862	Знайомство, на річці Сугаклей (за чотири верстви від Бобринця) на «Круглому плесі»  Марка Кропивницького з хлопчаком  Іваном Карповичем Тобілевичем.
1863	М. Л. Кропивницький  став керівником театрального гурту. (склад гурту: Олексій, Єгор і Микола Дубровинські, І.В. Соболев, І.К.Тобілевич)
21 лютого 1865	Правління з Бобринецького повіту переведено в Єлисаветградський повіт Херсонської губернії. «Указ II 41.827 предписывал перенести уездноеуправлениеизБобринца в Елисаветгради назватьБобринецкийуездЕлисаветградским».
1867	Бобринець отримав новий герб
1871	М.Кропивницький виїхав з Бобринця
Осінь 1874	На розі вулиць Миколаївська та Базарна в одноповерховій будівлі була відкрита трикласна жіноча прогімназія з одним підготовчим класом.  Бобринецька прогімназія була престижною аристократичною школою. Тут навчалися дворянки, дочки купців, багаті міщанки. Там по-справжньому виховували дівчаток: як вітатися, що одягати, як поводити себе за столом, в гостях, на вулиці. Для цього, в кожному класі крім учителя була класна дама.
15 травня 1875	Настоятелем Миколаївського собору архієпископом Херсонським і Одеським Леонтієм охрещено знаменитого героя війни 1812 року та Кримської кампанії графа Остен-Сакена.
26 жовтня (7 листопада) 1879	Народився Лев Дави́довичТро́цький (справжнє прізвище — Бронштейн) в с. Янівка (нині село БереславкаБобринецького району Кіровоградської області)
1883	Управління південно-західних залізничних доріг за рекомендації Міністерства шляхів сполучення спроектувало «Шоссейную дорогу длиною в 60 верст от г. Елисаветграда через Александровку-Зеленовку и г. Бобринец на д. Седневку. Главными узлами путей сообщения в уезде являются Елисаветград, Ровное, Новоархангельск, Вознесенск и Бобринец». http://library.kr.ua/elib/ocenka/ocenka1.html
1885	Грамоту знали лише 18,6 проц. загальної кількості жителів, тобто 1605 чолові. Більшість неписьменних припадала на околиці Бобринця: якщо в самому місті з 3864 жителів читати й писати вміли 1192, то у передмістях на 4446 чоловік грамоту знали лише 443.
1888	В Янівці гостював 28-річний племінник матері ЛейбиБронштейна Мойсей Пилипович Шпенцер, в ті роки журналіст, перекладач і письменник, в майбутньому один з найбільших книговидавців на півдні Росії.
1886-1888	Анна Михайлівна Дмитрян за власні кошти будує оригінальний православний храм Св. Пантелеймона в Бобринці (пізніше, за радянських часів, на цьому місці було збудовано Комінтернівський клуб).
1889	В передмісті Грицьковому в тісному приміщенні, взятому під оренду, почала діяти церковнопарафіяльна школа. Однак основнамаса населення не мала змоги опанувати й елементарних основ грамоти. Плата за навчання була досить високою.
1890-і	На храмі св. Миколи-чудотворця спорудили дзвінницю - чотириярусну, з шатровим завершенням, прикрашену кокошниками.
1892	Засновано завод сільськогосподарських машин. http://kirovograd-info.com/mista-i-sela-kirovogradskoi-oblasti/bobryneckyj-rajon/bobrynec-.html
1898	Закладений фундамент Собору на честь Вознесіння Господнього. (нині Свято-Вознесенський храм)
1902	Для кращого фінансування підприємств промисловці, торговці і заможні міщани-землевласники заснували товариство взаємного кредиту.
1905	З даху Локанди Лев Бронштейн (Троцький) вів 12-годинну промову-заклик до селян. Тоді його слухали 7 тисяч осіб ("Елисаветградскиеновости" № 32, 1905 р.)
11 грудня 1905	Відбулася сходка міщан-землеробів. У прийнятій резолюції зазначалося: «Ми, міщани-зомлероби, вирішили, що нинішній самодержавний уряд, який втягнув країну в злидні й голод, не може умиротворити її, що тільки народні представники зуміють встановити справді народне управління». Учасники сходки прийняли також проект статуту Бобринецької сільської організації РСДРП.
1905	Розпочато будівництво Свято-Вознесенського собору.
1910	Померла Анна Бронштейн (мати Л.Д.Троцького) , яка впродовж 45 років успішно вела непросте господарство Бронштейнів в Янівці (нині с.Береславка Бобринецького району).
1 вересня 1910	В м. Бобринець відкрита початкова реміснича школа з механіко - слюсарним і столярним відділенням.
1910	Збудовано пам’ятку історії та архітектури (нині приміщення районного Будинку культури)
1912	До 300-річчя панування імператорського роду Романових, у Бобринці  за проектом архітектора Я. В. Паученка завершується будівництво величного трьохшатрового Вознесенського собору.
1912	Проведено першу службу в Свято-Вознесенському соборі на свято Вознесіння. Правили три священики та два послушники. В день відкриття нового храму  відбулося вінчання п’яти молодих пар.
13 січня 1913	Померла Анна Михайлівна Дмитрян. По заповіту поховали її в родинному склепі, який було влаштовано під Пантелеймонівським храмом.
1913	Трикласна жіноча прогімназія стала жіночою гімназією, в якій було вісім класів з підготовчим. По закінченні прогімназії дівчата могли вчитися на акушерок, фельдшериць, мали право вчителювати, могли вчитися на вищих медичних курсах, в університетах.
1914	Перший випуск початково-ремісної школи.
1914	У місті функціонувало 2 бібліотеки
6 грудня 1917	Бобринець у складі Херсонської губернії - невід'ємної частини Української Народної Республіки.
11.04.1917	В місті обрано Раду робітничих депутатів
1917	Закінчується  будівництво  корпусу  для пансіонату  благородних  дівиць, який  став основним  учбовим  корпусом  Бобринецького сільськогосподарського  технікуму.
30 грудня 1917	Під керівництвом більшовиків на мітингу солдатів-фронтовиків створено військово-революційний комітет у складі чотирьох робітників: Г. Удовиченка, Т. Пугача, Савинського, Іванова.
12 січня 1918	На зборах селян, солдатів і робітників обрано новий склад військово-революційного комітету з шести чоловік на чолі з Л. О. Мельниковим.
Серпень 1919	В Бобринець зайшли денікінці.
1919-1923	В школі №1 працював видатний вчений Петро Павлович Шумилов
13 березня 1920-1922	Бобринець у складі Єлисаветградського повіту Миколаїської губернії
1920	На базі початково-ремісної школи створено професійно-технічну школу,в ній навчалося близько ста учнів з двох річним терміном навчання.
1920	Збройна боротьба за місто 2-го Запорозького полку Чорних запорожців Армії УНР Петра Дяченка
1920	Засновано технічну школу і сільськогосподарські курси. Восени того ж року відкрили два дитячі будинки на 67 сиріт. Працювали центральна бібліотека, педагогічний музей, пересувнадитяча бібліотека, агітаційно-лекторський пункт, 2 театральні колективи.
12 квітня (Другий день Великодня) 1920	Запорозький полк Чорних запорожців Армії УНР Петра Дяченка, вириваючись з оточення та відходячи на Устинівку став на ніч у фільварку [Лейби] Бронштейна-Троцького (село Янівка, тепер БереславкаБобринецького району. — Ред.).
1920	Організовано Витязівську хату-читальню, що працювала на громадських засадах
1922	Три православні храми (на честь святого Миколи-чудотворця, на честь святого Пантелеймона-зцілителя та Воскресенський собор)  та три синагоги стали жертвою ленінської кампанії по вилученню церковних цінностей: із православних храмів експропріювали майже 3,5 пуда срібла, із синагог - лише 18 фунтів.
Жовтень 1922-1923	Бобринець в складі Єлисаветградського повіту Одеської  губернії
1923	Створено Бобринецький район Єлисаветградського округуОдеської  губернії.  Реформа проводилася згідно з постановою ВУЦВК від 7 березня 1923р., затвердженою другою сесією ВУЦВК  12 квітня 1923р. Згідно цих документів  замість 102 повітів було утворено 53 округи, а  замість 1989 волостей - 706 районів.
1923	В місті працювали вже електростанція, 7 маслозаводів, 5 млинів, 98 приватних торговельних підприємств.
1924	Бобринецький район в складі  Зінов'ївсько кругу Одеської  губернії.
1924	Завдяки  ходатаюванню О.М. Перепичаєнка, агровідділ профтехшколи було відокремлено в самостійний учбовий заклад під назвою "Сільськогосподарська інтегральна школа". Ця назва збереглася до 1930 роду.
1925	Народився в м.Боринець Петро Юхимович Тодоровський, відомий кінорежисер.
1925	Відкрита поліклініка
03.07.1927	Народився Микола Кузьмич Смоленчук. (м.Бобринець)
1928	Розпочалося будівництво нової електростанції.
20 вересня 1930	Почала виходити районна газета «Червоний шлях», згодом перейменована в «Честь хлібороба».
1930	Сільськогосподарську інтегральну школу було перейменовано­ в технікум зернових культур. Ця назва зберігалась до 1937 року.
Січень 1930	ВБобринці створено колгоспи «Перше травня», птахівниче господарство «Добробут», артіль «Труд хлібороба». http://kirovograd-info.com/mista-i-sela-kirovogradskoi-oblasti/bobryneckyj-rajon/bobrynec-.html?st
1930-1932	ТСОЗи й артілі об’єдналися в 11 великих господарств: н.. XIII з’їзду КП(б)У, н.. Куйбишева, «Червоний шлях», «Комуніст»,н.. Ворошилова та н..
Січень 1931	Бобринецький район укрупнений за рахунок Братського району.
1931	В Бобринці завершено колективізацію.
1931	Засновано Бобринецьку МТС, парк якої через два роки налічував 57 тракторів, 14 молотарок, 8 вантажних автомашин. МТС обслуговувала 57 з 87 артілей району. Розгорталось соціалістичне змагання. Особливо відзначився токар В. Печенюк, який скоротив термін виготовлення шплінтів у 9, а обробки колінчатого вала – у 2 рази.
Січень 1931	Стала до ладу інкубаторно-птахівнича станція на 300 тис. курчат за сезон.
1932	Семирічна школа переведена в середню. В той же час, школа була визнана зразковою. Директором був Іванченко М. С.
1932	Знищено вівтарний мавзолей у храмі Св. Пантелеймона, де було забальзамоване тіло Бобринецької меценатки, геніальної жінки– воїна Анни Дмитрян. Зроблений він був з  гірського кришталю, венеціанського скла та мармуру. Унікальне бальзамування  провів лікар Гільштейн, учень  Миколи Пирогова.
09 лютого 1932 – 22 вересня 1937	Бобринецький район в складі  Одеської області.
1930-1933	Почалося відбудовування церков для потреб колгоспу як складські приміщення. В Свято-Вознесенському соборі та Миколаївській церкві організовано склади де зберігали зерно, пізніше різні товари місцевої торгівлі.
1934	Професійно-технічна школа  реорганізована в школу комбайнерів.
1935	За постановами ВУЦВК від 23 січня та 17 лютого у складі Одеської області був утворений Витязівський район.
1937	Бобринецька семирічна школа була розділена на школу №1 (директор – Третяк Михайло Гаврилович) та школу №2 (НВК гімназія №1), директором якої залишився Іванченко М. С.
1937	ВБобринці організовано сортодільницю, де впроваджувалися кращі сорти пшениці, жита, соняшнику. Прибутки місцевих колгоспів збільшилися порівняно з 1936 роком утричі, а в окремих господарствах досягли 250-270 тис. карбованців.
22 вересня 1937р	Бобринецький таВитязівський райони, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937р. ввійшли до складу Миколаївської області.
1 вересня 1937	Технікум зернових культур було перейменовано в середню сільськогосподарську школу.
1937	В місті діяли дві звукові кіноустановки (в т. ч.- стаціонарна).
Жовтень 1938	Бобринець переведено до розряду міст.
1939	Храм Св. Пантелеймона (Дмитрянський) розібрано по цеглині.
10 січня 1939	Утворена Кіровоградська область. Бобринецький та Витязівський райони ввійшли до складу Кіровоградської області.
1939	Працювали поліклініка (відкрита 1925 року), дві лікарні, 3 амбулаторії, санепідстанція. Міське населення обслуговували 12 лікарів і 40 медпрацівників з середньою спеціальною освітою.
1939	За успіхи в соціалістичному змаганні до Почесної книги ВСГВ занесені бобринецькі артілі «Комінтерн», ім. XIII з'їзду КП(б)У та ім. Куйбишева, які в 1937-1938 рр. збирали в середньому 11,8-12 цнт. соняшнику з кожного гектара. Учасниками виставки стали механізатори Бобринецької МТС О. І. Олексієнко, С. О. Гончарко, М. Є. Леонов, бригадири тракторних бригад А. П. Когут та І. І. Тєфтєєв, колектив Бобринецької інкубаторно-птахівничої станції.
1940	Середню сільськогосподарську школу  перейменовано в технікум рільництва.
21 червня 1941	Випуск в школі №2 (нині НВК гімназія №1)
6 серпня 1941 року	До Бобринця увірвалися німецько-фашистські загарбники.
5 серпня 1941 – 18 березня 1944 року	Тимчасова окупація Витязівського району
Серпень 1941-1944	В Кетрисанівці діяла підпільна група з 37 чоловік, яку очолював комуніст К. П. Колісник і комсомолець А. П. Тернавський.
Січень-лютий 1942	За розпорядженням полковника Гольцмана і начальника гебітсжандармеріїбер-лейтенанта Еверса жандармерія по-звірячому розстріляла 344 особи єврейської національності на південно-західній окраїні  Бобринця .
вересень 1942 – березень 1944	Діяла підпільно-диверсійна група, керівником якої був комуніст В. П. Репешко.
12 лютого 1944	34 члени Кетрисанівської підпільної групи розстріляні фашистами. На місці їх страти споруджено обеліск Слави.
1944	Німецько-фашистські окупанти спалили учбовий корпус технікуму, від якого залишилися обгорілі стіни без перекрить та купи попелища.
16 березня 1944 року	Визволення  м. Бобринець від німецько-фашистських загарбників частинами 19-ї, 9 3-ї, 113-ї і 223-ї стрілецьких дивізій 57-ї армії 3-го Українського фронту.
26 березня 1944	І. С. Індик у складі групи моряків-десантників під командуванням старшого лейтенанта К. Ф. Ольшанського дві доби відбивав запеклі атаки ворога до підходу радянських військ. Старшина 2-ї статті І. С. Індик загинув у тому бою.
14 жовтня 1944	Д. М. Осадчий загинув в боях за визволення території Румунії
1944	За успішно проведену операцію під Яссами командира мотострілецької бригади Д. М. Осадчого удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагорода не застала його в живих.
1945	Після звільнення міста Бобринецьке училище розпочало свою роботу і мало назву Бобринецька школа механізації сільського господарства.
20 квітня 1945	І.С. Індику присвоєно звання Героя Радянського Союзу
30 вересня 1945	Відбулися збори демобілізованих воїнів, на яких з доповіддю про чергові завдання господарського і культурного розвитку міста й району виступив перший секретар райкому партії С. П. Березняк
1946	Заснована районна дитяча бібліотека м.Бобринці.
1946	За досягнуті успіхи в навчально-виховній роботі нагороджені орденами та медалями вчителі семирічної школи №2: Кірічко Микола Кузьмович (вчитель географії) орденом Леніна, Пастушенко Клавдія Костянтинівна (вчитель молодших класів) орденом Трудового Червоного Прапора, Забродська Марія Тимофіївка (директор школи) медаллю «За трудову доблесть», Бєлінський Йосип Степанович (вчитель фізвиховання) медаллю «За трудову доблесть».
1947	Засновано швейну та взуттєву майстерні промартілі «III Інтернаціонал».
Осінь 1947	Випадкова зустріч на базарі в Бобринці Миколи Кузьмовича Смоленчука з небожем М. Кропивницького — сином його старшої сестри Ганни — Миколою Сочевановим, актором театру й співаком-бандуристом. З цього дня почалася співпраця М.Сочеванова з М.Смоленчуком.
1948	Семирічна школа №2  реорганізована  в середню школу. Директором середньої школи був призначений Максименко Олександр Трохимович. У 1948-1949 навчальному році в школі навчалося 386 учнів.
1949-1950	В середній школі №2 придбано духовий оркестр,  добре поставлена художня самодіяльність (керівник Шамкій Дмитро Феодосійович).
Осінь 1950	До колгоспу ім. Куйбишева приєднали артіль ім. XIII з'їзду КП(б)У, артілі «Червона Армія» та «ХТЗ» злилися у велике господарство. На основі колгоспів «Шлях до комуни» і «За високий урожай» утворено артіль ім. Войкова.
1952	Технікум полеводства перейменовано в сільськогосподарський технікум.
Осінь 1956	Для прискорення і поліпшення будівельних робіт в артілях створено «Міжколгоспбуд». Комбінат комунальних підприємств об'єднував: електростанцію, лазню, готель, перукарню, газове господарство і мережу водопостачання.
1 жовтня 1957	Відкриття Будинку піонерів в місті Бобринець в приміщенні колишнього військкомату
1957	Комбайнеру В. Ю. Бойку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
1957	Ордена Леніна удостоєні голови артілей ім. XX з'їзду КПРС та «Комінтерн» - О. М. Капраленко й І. О. Кириленко, доярка артілі «Комінтерн» М. П. Карасенко, бригадир тракторної бригади Бобринецької МТС С. О. Гончарно. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено 11, орденом «Знак Пошани» - 21 чоловіка. http://kirovograd-info.com/mista-i-sela-kirovogradskoi-oblasti/bobryneckyj-rajon/bobrynec-.html?start=8
1958	Подальше укрупнення колгоспів
1958	До колгоспу ім. XX з'їзду КПРС приєднали артіль ім. Куйбишева.
1959	Створення, Миколою Смоленчуком, музейної кімнати, що була присвячена корифеям українського професійного театру. (нині Бобринецький районний музей історії краю)
Червень 1959	При Будинку піонерів почав діяти піонерський табір. Працював він на базі Тарасівської школи в три зміни. В кожній зміні мали змогу оздоровитися 45 учнів.
12 листопада 1959	Ліквідовано Витязівський район, територія сільрад якого відійшла до Бобринецького району.
1960	Володимирівська балка отримала свою назва.
1960-тих	Джерело-криниця (СваРода) проявило себе фонтаном води, яка пробила товщу пробкових систем та дренажну грунтову породу. Це додало клопотів комунальній службі міста та тодішньому голові Бобринця Є. Лисенку.
1960-1970	«Міжколгоспбуд» має 2 цегельні заводи потужністю 5 млн. штук цегли на рік, гранітний кар'єр,2 пилорами, залізобетонний цех.
1960-1970	Протягом 1960-1970 рр, споруджено будинок райкому партії, комунально-побутовіприміщення: готель, аптеку, автовокзал, гуртожиток для студентів технікуму; введено в дію 8,2 тис. м. метрів житла, побудовано мости через річку Бобринку, обладнано стадіон. Стали до ладу будинок культури, кінотеатр, школа-інтернат на 950 учнів, типовий дитячий садок, спортивний зал дитячої спортивної школи. Жителі міста звели близько 500 індивідуальних будинків.
1961-1962	Бобринецьке училище було визнане в числі кращих училищ країни для підготовки кадрів сільського господарства Куби. Кубинську молодь по професії механізатора готувало всього три училища механізації сільського господарства України серед них і наше.
31 серпня 1961 року	Урочисте відкриття новозбудованої середньої школи №2. 1 вересня в приміщення школи ввійшов 721 учень до 20 класних кімнат та кабінетів.
1961-1965	Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєні голова колгоспу «Комінтерн» І. О. Кириленко, бригадир тракторної бригади І. К. Гниляк, бригадир тракторної бригади артілі м.. XX з’їзду КПРСC. О. Гончарно. Орденом Леніна відзначено трактористку колгоспу «Комінтерн» Н. М. Тарасенко, завідуючу молочнотоварною фермою артілі м.. XX з’їзду КПРС О. К. Нізельську.
1962	Рішенням Пленуму райкому Комсомолу середній школі №2 присвоєно м.’я «40-річчя Піонерії». З цього часу середня школа №2 називається школою імені 40-річчя Піонерії.
1964	Рішенням Облвиконкому Облвно в місті Бобринці були об’єднані всі старші класи в єдиній школі – в школі імені «40-річчя Піонерії», яка стала єдиною середньою школою в місті, і випустила тоді 11 класів.
1964	За рішенням виконкому обласної ради народних депутатів Бобринецьку школу №1 реорганізовано у восьмирічну.
Жовтень 1964	Будинку піонерів було надано нове приміщення по м.. Леніна, 61 (нині це приміщення ДАІ)
1966-1969	Надруковано поетичні збірки «Борвій» (1966), «Закон пензля» (19б7), «Зелені камертони» (1969), нашого земляка Віктора Федоровича Коржа
1967	Вчителі школи імені «40-річчя Піонерії», Бакал Віра Данилівна та Павелко Валентина Федорівна отримали звання Заслужених вчителів України.
1967	У районному об’єднанні «Сільгосптехніки» розширено цехи для ремонту гусеничних тракторів і ремонту автомобільних двигунів; майже удвічі збільшився випуск чавунного литва.
1967	Самодіяльний народний музично-драматичний театр, керівником якого був актор обласного музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького Г. П. Рябовол, удостоєно звання народного за вистави «Дай серцю волю...» М. Л. Кропивницького і «Весілля в Малинівці» Л. А. Юхвіда.
1969	Вийшла друком повість М.К. Смоленчука «Ой, літав орел»
1970-ті	За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, головний агроном колгоспу м.. XX з’їзду КПРС, заслужений агроном УРСР Л. М. Цимбал та доярка з колгоспу «Комінтерн» О. І. Новак удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Голова колгоспу м.. XX з’їзду КПРС О. М. Капраленко відзначений орденом Жовтневої Революції.
1970-ті	У місті працюють поліклініка, лікарня на 200 ліжок, протитубдиспансер; є лабораторії, аптеки, санепідстанція, жіноча і дитяча консультації, медичні пункти. У цих закладах трудяться 44 лікарі та 167 чоловік середнього медперсоналу. Серед них кавалери ордена Леніна - хірург Т. І. Коваленко, Трудового Червоного Прапора - хірург І. Г. Примушко, «Знак Пошани»-лікар А. Г. Жук.
листопад 1972	Відкрито пам’ятник М.Л.Кропивницькому в Бобринці.
1976	Здійснюється централізація бібліотечної системи.
1977	Бобринецькій восьмирічній школі №1 присвоєно ім'я видатного вченого, лауреата Державної премії СРСР Шумилова Петра Павловича.
1978	на станції Бобринець (залізнична станція Знам'янської дирекції Одеської залізниці) відбулася урочиста церемонія відкриття новозбудованої лінії Помічна – Долинська. Збудовано колійний міст через р.Бобринку.
1980 – 1987 1980-х	Проведення «Веселих стартів»  між працівниками освітніх та медичних закладів Побудовано універмаг "Бобринець"
Листопад 1980	Створено аматорський хореографічний колектив «Натхнення» Бобринецького технікуму ім.В.Порика. Керівник Є.Орленко.
19 січня 1982	Загинув єфрейтор Качан Олександр Володимирович здійснюючи рейс за паливом. В густому тумані на околиці населеного пункту Кундуз, (Афганістан) його автомобіль був підданий обстрілу «духами». Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
1983	Дільницю  Помічна – Долинська електрифіковано.
1984	Бобринецька школа механізації сільського господарства  реорганізована в середнє професійно-технічне училище №32.
Вересень 1984	В районі ущелини Панджер (Афганістан) в ході бою з душманами, забезпечуючи прохід мотострілкового підрозділу, підірвався на міні, отримав смертельне поранення і помер на полі бою молодший сержант Брасло Микола Леонідович.(с.Василівка) Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
Серпень 1985	При обстрілі бандою душманів автоколони загинув рядовий Віктор Григорович Яницький, який прийняв вогонь супротивника на себе, прикрив своїм автомобілем товаришів. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований в рідному селі Федіївка.
Травень 1987	Помер від ран на полі бою СтаніславХлібійчук, якийприймав участь в складірозвідувальноїгруписпецпризначення в засаді на караван заколотників в районім.Кандагар. В ходіжорстокого бою з охороною каравану вінотримавважкепоранення не сумісне з життям. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
1 вересня 1987 07 жовтня 1987	Середня школа імені 40-річчя Піонерії перейшла в новозбудоване приміщення по вулиці Леніна, 64. Відкриття нової стаціонарної лікарні.
1989	За ініціативою, клопотанням батьківта учнів школи, Бобринецьку восьмирічну школу №1  реорганізовано у загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №5.
16 грудня 1989	Будинок піонерів переводять в приміщення, яке належало райвиконкому (по вул. Леніна, 51). Приміщення гарне, високе. Красивий актовий зал, 11 робочих кімнат. В цей час працює 23 гуртки при Будинку піонерів і 8 на базі сільських шкіл.
1991	Прийняте розпорядження районної державної адміністрації  «Про децентралізацію Бобринецької Центральної Бібліотечної Системи.
Червень 1994	Будинок піонерів перейменовано в Будинок дитячої творчості.
30 травня 1996	Бобринецьке ремонтно-транспортне підприємство реорганізоване в публічне акціонернетовариство "Бобринецька сільгосптехніка".
25 березня 1997	Звання Заслуженого вчителя України присвоєно вчителю біології, вчителю-методисту Пайол Любов Семенівні.
1998	Бобринець прийнято до Асоціації міст України. Міський голова Л.Кравченко.
2000	Розпочато будівництво об'їзної автодороги довжиною 2,84 км та телетранслятора.
Квітень 2002 – вересень 2011	Кравченко Л.Г. обраний міським головою Бобринецької міської територіальної громади.
23 жовтня 2004	Зареєстровано Компанія Бобринецька філія – центральна районна аптека №16 закритого акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини»
2005 2005	Середня школа ім..40-річчя Піонерії реорганізована у навчально-виховний комплекс «Бобринецька гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1». Газифіковано мікрорайон "Ковалівка"
2006 2008 червень 2008	Вийшов друком альманах поетів Бобринеччини «Спадок» Газифіковано мікрорайон "Рогозівка" Відкриття танцювального майданчика в парку ім.Кропивницького.
20 липня 2009 2009	Бобринецький сільськогосподарський технікум ім. В. Порика  перейменовано на Бобринецький технікум ім. В. Порика Білоцерківського національного аграрного університету. Здано в експлуатацію 30-ти квартирний будинок для молодих сімей.
2013	Відкриття меморіальної дошки   Яницькому Віктору Григоровичу   в с.Федіївка
2014	Відкриття меморіальної дошки Качану Олександру Володимировичу нашому земляку полеглому в Афганістані  (с.Тарасівка)
2014	Відкриття меморіальної дошки  Станіславу Степановичу Хлібійчуку в с.Веселівка
Травень 2014	Організовано благодійний фонд «Перемога», що працює на волонтерській основі.
Травень 2014	Кравченко Л.Г. вчетверте обраний міським головою Бобринецької міської територіальної громади.
20 лютого 2015	Орденом «Золота Зірка» Героя України посмертно нагороджений Герой Небесної Сотні Віктор Чміленко.
25 лютого   2015	Передача благодійниками Бобринеччиниавтомобільної техніки  підрозділам Збройних Сил України на виконання військово-транспортного обов’язку в зоні АТО
Квітень 2015	Орденом Богдана Хмельницького І ступеня посмертно нагороджено Олефіренка Юрія Борисовича командира 73-го морського центру спеціального призначення капітана І рангу.
Травень 2015	Відкриття пам’ятної меморіальної дошки нашому земляку полеглому в Афганістані Брасло Миколі Леонідовичу. (с.Василівка)
15 травня 2015	Відкриття пам’ятної дошки на честь військовослужбовця Віталія Петровича в с.Витязівці.
20 травня 2015	Традиційне районне свято «Юна еліта Бобринеччини»
21 травня 2015	Парад вишиванок
25 червня 2015	Відкриття пам’ятної дошки на честь військовослужбовця Григорія Діанова на Бобринецькому профтехучилищі.
02 серпня 2015	Відкриття пам’ятної дошки на честь військовослужбовця-контрактника Віталія Юрієвича Волкотруба на стіні навчально-виховного комплексу «Бобринецька гімназія – ЗОШ №1».
13 серпня 2015	Державним орденом « За мужність» ІІІ ступеня посмертно нагороджений наш земляк – військовослужбовець 17-го батальону територіальної оборони старший матрос ГаспарянІгітСагателович.
14 серпня 2015	Сесія обласної ради затвердила Бобринецьку об’єднану територіальну громаду.
19 серпня 2015	Державні ордени « За мужність» ІІІ ступеня отримали бобринчани сержант Олександр Жосан та рядовий Микола Яровий.
24 серпня 2015	Державним орденом « За заслуги» ІІ ступеня посмертно нагороджений наш земляк – капітан І рангу , командир військової частини А1594 Військово-Морських Сил Збройних Сил України Олефіренко Юрій Борисович.
27 вересня 2015	Творчий вечір народної артистки України та СРСР, Героя України Ади Миколаївни Роговцевої в м.Бобринець.
25 жовтня 2015	Головою Бобринецької міської ради обрано Сніжка Валерія Вадимовича.
10 листопада 2015	Відкриття пам’ятної дошки на честь Максима Вербового в с.Олексіївка.
11 листопада 2015	Головою Бобринецької ради сьомого скликання обрана Гадемська Олена Антонівна
19лютого 2016	Постановою Кіровоградського міського голови вулицю Воровського в Кіровограді перейменовано на честь нашого земляка ІгітаГаспаряна
19 березня 2016	В рамках декомунізації перейменовано села: Жовтневе Верхньоінгульської сільської ради на село Яблучко, село Фрунзе Бобринецької міської ради на село Богданівка, село Червонозорівка на село Кривоносове.
01 квітня 2016	Відбулися  «Веселі старти» між працівниками освітніх та медичних закладів. Традиція відновлюється.

23 травня 2016	Переможці обласних (32 школяра) та державних (2 школяра) олімпіад і конкурсів отримали стипендії від районної ради і районної державної адміністрації. Учні НВК «Бобринецької  гімназії – ЗШ І-ІІІ ступенів №1» Бібік Роман і Сорочан Анна, як переможці державного рівня олімпіад, представлені в збірнику «Обдарована молодь Кіровоградщини»
27 травня 2016	ПАТ «Бобринецька сільгосптехніка» відзначила 85 років з дня заснування
2 липня 2016	Указом Президента України Петра Порошенка український десантний корабель «Кіровоград» перейменовано на ім’я Героя АТО, капітана 1 рангу Юрія Олефіренка.  «Присвоїти середньому десантному кораблю «Кіровоград» 5 бригади надводних кораблів Південної військово-морської бази Військово-Морських Сил Збройних Сил України ім’я капітана 1 рангу Юрія Олефіренка та надалі іменувати цей корабель – середній десантний корабель «Юрій Олефіренко».