Сторінки

Історія виникнення та розвитку фотографії на Бобринеччині.


 Більшість бобринчан пам’ятають приміщення фотографії на перехресті вулиці Миколаївської та провулку Базарному. За мого дитинства, в 1970-х роках, фотоательє знаходилось  на тій же вул.Миколаївській, але на місці новозбудованої середньої школи (тепер НВК – гімназії) неподалік Ощадного банку. Фотосалон існував і по вул.Базарній, в приміщенні Чіченінського магазину.
З 1889 року по 1914 рік в в Херсонську губернію, до складу якої входив Бобринець,  було ввезено фотокамери, в основному німецької фірми «Кодак». На початку минулого століття в Херсоні існувало кілька фотосалонів, які пропонували публіці свої послуги, друкуючи в газеті «Юг» свою рекламу.
Вражаюче, але побутова фотографія існувала під час революції, потім громадянської війни, і загальної розрухи. Про це свідчать фотографії відвідуваних вами років. Чим і як вона жила? Якщо штативні фотокамери - ящики були у фотографів з часів «проклятого царизму», то яким чином вони добували імпортні фотоматеріали - важко собі уявити. Просто був попит на картку «на пам'ять», а значить і пропозиція.
Бобринецькі фотографи тих років примудрялися заробити собі на шматок хліба. Мабуть, найважчим на території району  був голод 1921-22 років. Зрозуміло, що за таких обставин  не до фотографії ... Але поступово життя-буття людей налагоджувалося. Фотографи конкурували між собою. Так як ціна на фотографію не могла бути нижчою її собівартості, то кожен намагався стати популярним, як майстер. Фотографії називалися зазвичай на ім'я власника.
У 1926 році радянська влада звернула увагу на фотографів краю (по всій видимості така ситуація була по всій країні) запідозривши в нелояльності до нової влади. До того ж вони можуть сфотографувати якісь об'єкти і передати знімки ворогам країни Рад. Всім відділенням міліції було розіслано розпорядження Херсонського Окрадмінвідділу  (тут текст оригіналів). «З одерженням цього Вам пропонується оголосити всім фотографам, які мешкають у вашому районі, щоб вони убрали з вітрин фотопортрети офіцерських чинів старої армії. Дозволяється тримати тільки негативи, а не копії фотографій. 25.V.1926 р.». На виконання цієї вказівки фотографи під розписку прибрали крамольні фотографії.
Але цього виявилося мало. Всі фотографи-приватники були зобов'язані надати по дві своїх фотографії (в документи що посвідчують особу тих років був словесний портрет його власника) і заповнити анкети, що складаються з двох десятків питань: де народився, національність, освіту, сімейний стан, по роках що робив з 1917 року, чи є родичі за кордоном і т.п.
Згідно з вищезазначеними анкетами фотографи в 1926 році заробляли «чистими» 27 - 50 рублів на місяць. Повіримо в цю циферію. Багато це чи мало? Статист першого розряду Херсонського ЦСУ мав оклад 50 рублів, робочий приватної борошномельної млина заробляв 360 карбованців. Різниця заробітків у населення була велика, при тому, що існувало безробіття, не менше, ніж у наш час. Середні ринкові ціни на базові продукти харчування (дані 1924 р) були досить низькими. М'ясо яловиче (фунт) -18 копійок, хліб білий - 6 копійок, цукор -25 копійок, яйця курячі (десяток) -24 копійки. Дорого коштувала мануфактура. І, безумовно, фотоматеріали. Відносно  масове захоплення фотографією почалося з появою серійних фотокамер радянського виробництва «Фотокор» і «ФЕД» на початку 1930-х років. Відомий фотохудожник тих років А. Родченко сказав крилату фразу в дусі свого часу: «Об'єктив фотоапарата - зіниця культурної людини в соціалістичному суспільстві». 
Якби бобринецькі фотографи двадцятих років дожили до наших днів, то вони були б вражені кількістю фототехніки, фотоматеріалів та можливістю комп'ютера творити із зображеннями технічні дива.

       Херсонскій уѣздъ
Бобринец
Блах, Тихон 
 | 1894
Нехтман, Янкель  | 1894мѣщанин
Рождественский Сендер
                                                           Елисаветградскій уѣздъ
Бобринец. Заштатный гор. Елисаветградскаго уѣзда
Качановский Ф. А. "Центральная фотография" *
Рождественскій Сендер     1912

Немає коментарів:

Дописати коментар