Формуляр душі сучасного бібліотекаря

В дитинстві я зовсім не хотіла бути скромним бібліотекарем. Більш за все мене захоплювали поліцейські розслідування, небезпечні погоні, втечі та неймовірні пригоди. Я бачила себе в загадкових темних окулярах , яскравому капелюсі  та без жодної проблеми яку не можливо було вирішити.

 В юності, саме книга, допомогла подолати, дівчинці з «рожевими мріями», безліч перешкод, захопитись мистецькою красою творів та зануритись у загадковий та таємничий світ детективу.

Доля подарувала мені бібліотечну освіту і надала право стати бібліотекарем. Сьогодні, я  з радістю ходжу на роботу і порівнюючи професійні якості бібліотекаря і слідчого, розумію що вони частково перетинаються. Адже, ерудиція, інтуїція, комунікабельність, відповідальність, вимогливість, оригінальність мислення, адаптованість, знання педагогіки та психології, здатність до самоосвіти та емоційний контроль забезпечують виконання функціональних обов’язків обох професій. Глибинним  початком професійної діяльності , як слідчого так і бібліотекаря, можна вважати їх творчий, пошуковий характер. 

Бібліотекар завжди в творчому пошуку. Він постійно щось створює, розробляє, укладає…   Вранці, коли поспішає на роботу міркує , як розбудити дитячу фантазію і  викликати бажання  читачів знову звертатися до книжок. Вдень шукає  інтелектуального спілкування та нових  шляхів самоосвіти. Ввечері, коли душа спішить додому, намагається донести свій внутрішній вогник до єдиної та люблячої родини.

Щоб жити, потрібно горіти. Горіти своєю справою, випромінювати молодість і завжди вчитись. Вогник людської душі дуже тендітний та вразливий. Його весь час потрібно оберігати від водоспадів негативних емоцій, прохолодних відносин та пронизливих вітрів змін. Які перетворення, зміни сьогодення, відбуваються в бібліодуші? Як швидко, за «палаючою зимою», настане барвиста весна здійснення мрій? Це хвилююче запитання не дає спокою ні вранці, ні вночі. Воно переслідує скрізь та змушує думати по новому.

Філософія нового мислення базується на професійній освіті, самовдосконаленні, культурі спілкування та формуванні духовного світогляду бібліотекаря. Відродження духовності, інтелігентності, моральності - ось головні завдання в роботі бібліотеки сьогодні. Звичайно, в душі бібліотекаря і в його діяльності органічно сусідять як минуле так і сьогодення.  Бо неможливо будувати нове суспільство, розуміти його закономірності,  контекст часу без знання минулого та доступу до нових знань, нової сучасної літератури.

Мрія, мабуть кожного, бібліотекаря – поповнення книжкових фондів творами сучасних українських письменників. Адже більшість видань, що поширюються в приватному порядку,  не потрапляють до бібліотеки. Так хочеться, щоб цей «крик душі» відлунням відізвався в серцях видавців , авторів та меценатів.

Щоб результативно працювати необхідно не лише матеріальне забезпечення бібліотек, а й самому бути цікавим для юних читачів, намагатися віддавати частинку свого серця та душі. Адже, кожний відвідувач бібліотеки – це своєрідна особистість зі своїми поглядами, характерами, вимогами і потребами. Тож з кожним потрібно проявити тактовність, навчити витримки, знайти спільну мову і досягти розуміння. Душа наповнюється материнськими почуттями коли вперше знайомишся з всепоглинаючими очима першокласників і сльози радості з’являються на очах коли через роки ті колишні сором’язливі діти, при нагоді забігають  в бібліотеку, щоб поділитися своїми удачами, проблемами і навіть сокровенними таємницями.

І так боляче, коли інколи оточуючі вважають, що душа бібліотекаря,  така ж однотипна  і статистична, як читацький формуляр. Що  містить, вона в собі, лише прізвища, дати, інвентарні номери книг та сіру буденність. Можливо так , адже без наполегливої клопіткої праці складно досягти успіху та магії святкового сяйва. Та коли розгорнути цю просту невигадливу душу, як паперовий формуляр, можна відчути спалахи великої любові , бажання нести людям світло добра та допомогти через книгу долати свої сумніви та розчарування. Адже читачі, ставлячи підписи в формулярах, отримують не просто книги, а великий світ пізнання, відкривають для себе мудрість поколінь та  казковість дитячих снів.

Про який свій сон, в усіх подробицях, може розповісти бібліотекар?

…Текла  широка та повноводна ріка,  а поблизу дзюрчало джерело з чистою та прохолодною водою. Люди, минувши річку, йшли до джерела вдовольнити спрагу. Ріка пінилася, нарікала на люд та не розуміла, чому ті  п’ють з невеличкого  струмка, адже її води вистачило б на всіх.

Потік інформації в сучасному світі то є бурхлива ріка , а джерелом народної мудрості, що може задовольнити читацьку спрагу, є книга. Можливість напитися прозорої  кришталевої  води – то вільний вибір кожної людини засобів навчання, форм і джерел отримання інформації. А  бібліотекар – провідник, який допомагає книзі знайти свого читача, путівник по книжкових стелажах, порадник  і друг тих хто прийшов до книгозбірні.  Він сам ніби «жива книга», яка має свою історію і хоче нею поділитися.

А ще бібліотекар – це людина, яка йде своєю стежиною життя, чекає допомоги, підтримки,  відповідей на свої численні запитання, а іноді - простого спілкування.  Він живе, працює, знаходить шляхи подолання важких економічних труднощів та просто втомлюється. Та все ж, як і книга, що з плином часу не старіє, так і внутрішній світ бібліотекаря завжди залишається  сповненим молодістю та бажанням донести красу слова до своїх читачів. Адже не дарма відомий діяч світової культури Микола Реріх ствержував: «Бібліотекар — перший вісник Краси та  Знання».

Бібліотекар першим тримає в руках, пахучі типографською фарбою, нові книжки, першим організовує презентації та виставки, першим контактує з читачами, опиняється в гущині подій та впливає на формування суспільної свідомості. При цьому залишається малопомітним для оточуючих і не привертає до себе зайвої уваги.

Чи не та це скромність що прикрашає людину в сірий колір?

Зовсім ні, бо скромність є  невід'ємною межею культури взаємостосунків. Ця межа виявляється в умінні людини бути самим собою, безкорисливій допомозі в скрутну хвилину і такті з яким ти можеш це зробити. Скромність  не заважає бути впевненою у собі, комунікабельною і сучасною людиною. А навпаки, допомагає непоказній душі сяяти всіма барвами веселки.

Бібліотечна душа – скарбниця кольорів. Її радість проявляється червоними, смуток – чорними, впевненість – коричневими, надія – зеленими кольорами. Та найбільш помітне місце займають жовто–блакитні відтінки, що пробуджують  енергію, стимулюють до творчості, навчання та передачі знань своїм юним читачам. Інколи ці кольори змішуються але, не втрачаючи свого призначення, надають великої сили духа та  віри в майбутнє України.

Тож  я, з впевненістю, можу сказати, що бібліотекар не той хто слабкий душею, а той хто впевнено продовжує йти вперед. 

Кетрисанівці та тарасівці учасники oблaсних змaгaнь сepeд дiтeй i юнaцтвa «Oлiмпiaдa Кipoвoгpaдщини»

Фiнaльний eтaп oблaсних кoмплeксних змaгaнь сepeд дiтeй i юнaцтвa «Oлiмпiaдa Кipoвoгpaдщини» пpoйшoв  3 вepeсня, у Кpoпивницькoму нa стaдioнi «Зipкa».

Зaхiд, який булo пpoвeдeнo впepшe, oхoпив всi paйoни oблaстi. В сeлaх, paйoнних цeнтpaх в мeжaх пpoeкту «Oлiмпiйськe лiтo-2016», булo пpoвeдeнo близькo 100 piзнoмaнiтних зaхoдiв в яких aктивну учaсть взяли мaйжe 6500 дiтeй.

Зa пiдсумкaми, кepiвництвo 21 paйoну oблaстi вiдpядили дo Кpoпивницькoгo нaйкpaщих у видaх. Бобринеччину представляли учасники із с.Кетрисанівки та с.Тарасівки. Чисeльнiсть кoжнoї кoмaнди склaдaлa 24 учaсники, a зaгaлoм нa стaдioнi «Зipкa» у сeми видaх змaгaльнoї пpoгpaми зa нaгopoди бopoлися 468 учaсникa.

Дo пpoгpaми вхoдили змaгaння мiнi-футбoлу, стpiтбoлу, дapтсу, кoнкуpсу «Мaмo, тaтo, я – спopтивнa сiм’я», стpибкiв у дoвжину з мiсця, чoвникoвoгo бiгу тa стpибкiв нa скaкaлцi. Нaйкpaщi peзультaти в усiх видaх пpoдeмoнстpувaлa кoмaндa Oлeксaндpiвськoгo paйoну. Всі учасники змагань отримали масу приємних вражень, гарний настрій та спортивний досвід.

1 Вересня починається з книги

Тема першого уроку, що відбувся в Бобринецькій районній дитячій бібліотеці, для учнів  8-в  класу комунального закладу «НВК  Бобринецької гімназії – загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1» Бобринецької міської ради  була присв’ячена  25 річниці незалежності України  «Щоб в серці жила Батьківщина». Спілкування бібліотекарів з учнями пройшло  у веселій і невимушеній обстановці. Діти, використовуючи ігри та лото закріпили знання українських прислів'їв і приказок, проявили  винахідливість та креативність в творчих завданнях.

Урок пройшов швидко і цікаво, але разом з тим і результативно.